Україна ризикує втратити деякі газорозподільні мережі

Зволікаючи з проведенням інвентаризації та оцінки майна, Україна ризикує втратити неоформлені належним чином газорозподільні мережі державної форми власності.

 

Про це у статті для DT.UA пишуть народний депутат Вікторія Войцицька і експерт з питань енергетики Микола Когут.

 

За їх інформацією, в Україні загальна протяжність лінійної частини газорозподільних систем (ГРС) усіх форм власності становить 400 тис. Км (приблизна оцінка) при цьому функціонує близько 60-70 тисяч газорозподільних пунктів, кілька десятків тисяч одиниць інших газових споруд.

 

При цьому частка мереж державної форми власності становить близько 60-80% від загальної протяжності.

Частка державних споруд ГРС, ймовірно, дещо менше, відзначають автори публікації.

 

Газопроводи, зокрема розподільні і споруди на них є об’єктами нерухомого майна, і, відповідно, право власності на них повинно бути в установленому порядку оформлено і зареєстровано.

 

Земельні ділянки під об’єктами нерухомого майна повинні бути відведені, право користування такими ділянками повинно бути оформлено, відповідні договори (оренди, сервісу і т.д.) – зареєстровані в установленому порядку.

При цьому, як відзначають експерти, належним чином документацію на об’єкти ГРС оформлено, ймовірно, лише на 1-2% від загальної кількості, а об’єктів права державної власності серед оформлених об’єктів практично немає.

 

“Це означає, що, відтягуючи з проведенням інвентаризації та оцінки майна, ми ризикуємо втратити ті 60% газорозподільних мереж від загальної протяжності державної форми власності, які належним чином не оформлені, але зараз можуть бути присвоєні в судновому порядку. Такі втрати є занадто дорогими і в черговий раз можуть призвести до колапсу трубопровідної системи України, поверненню до архаїчних і корупційним методам експлуатації газомереж. І споживачі в цьому колі знову залишаються жертвами монополізації ринку газу “, – йдеться в статті.

 

Нагадаємо, з 1 жовтня 2015 року набрав чинності закон “Про ринок природного газу”, який передбачає перезавантаження газовій галузі країни і орієнтацію на конкурентний і прозорий енергетичний ринок згідно з вимогами Європейського Енергетичного співтовариства і Третього енергопакету.