Половина населення живе у трудовому рабстві – експерт

В Україні високий рівень бідності. Він формується не тільки як абстрактні цифри доходу чи майнового стану, а і у співставленні з очікуваннями населення. Україна займає дуже погані позиції в рейтингу найщасливіших країн світу, бо ми найбідніша країна Європи, говорить фінансовий експерт Олексій Кущ. Про це пише БізнесUA, повідомляє портал PrоmPolitInform..

Рівень заможності і благополуччя, зі слів Олексія Куща, українці вимірюють за європейськими стандартами.

«$5 на день – це за світовими критеріями рівень бідності в країнах Східної Європи. А в Україні $150 на місяць – це більше, ніж середня пенсія. Тобто у нас рівень бідності дуже специфічний за соціальними групами. Він найвищий для соціально незахищених верств населення. 10 млн пенсіонерів, які отримують пенсію нижчу, ніж середня, можна віднести до категорії бідних. А це майже третина населення України», – каже експерт.

З його слів, половина населення живе від зарплати до зарплати. Це так звана модель трудового рабства. Він додає, що за даними Держстату, 35% населення не могли оплатити ліки та медичні послуги. Якщо людина не може забезпечити власне виживання, то вона знаходиться за межею бідності.

«В Україні приблизно четверта частина домогосподарств отримує субсидії, а декілька років тому їх мали майже 50%. Зменшення кількості субсидіантів відбулось не тому, що українці стали багатшими, а через більш жорсткі критерії оцінки тих, хто має право на отримання виплат», – каже Олексій Кущ.

Експерт додає, що бідність завжди йде за кризою.

«2020-го року було падіння економіки на 4%, тобто ми зараз в економічній кризі. Всі сподівалися на швидке відновлення української економіки в 2021 році, зростання на 5%. Зараз очевидно, що це недосяжно. Світовий банк хоча і покращив орієнтир зростання до 3,8%, але це дуже мало, навіть у порівнянні з темпами падіння економіки минулого року», – переконаний економіст.

На його думку, в Україні немає амортизуючого прошарку у вигляді ядра середнього класу. Йдеться про людей, які не випадають з цього сегменту навіть під час криз. Кущ вважає його наявність дуже важливою, бо середній клас завжди є адвокатом позитивних зрушень, реформ у суспільстві. Зараз він більше маргіналізується і стає на бік жорстких соціальних вимог.

Зі слів експерта, в Україні проблема бідності дуже щільно поєднується з проблемою демографічної ями.

«Сімейна пара без дітей може вийти на рівень середнього класу і утримуватись там, якщо вміє працювати. Але народження дитини вже на 25% знижує ймовірність їх перебування в цьому сегменті. Народження двох – на 50%. Бо точно хтось на багато років випадає з професійної діяльності, втрачає свою капіталізацію на ринку праці, а витрати збільшуються. В Україні народження дітей розглядається як формат жертовності, бо люди вимушені від чогось відмовлятися. Багато хто хоче просто жити, отримувати насолоду від життя. Це призводить до відсутності державних інструментів допомоги молодим сім’ям, що трансформується в проблему колосальної демографічної кризи. Вона через певний період призводить до неможливості динамічного економічного розвитку, а останнє – до погіршення проблеми бідності», – переконаний Олексій Кущ.

На його думку, доходи українців можуть змінитися лише, коли економіка почне генерувати національний продукт з більш високим рівнем доданої вартості. Тому що похідною високої доданої вартості в структурі національного продукту є високий рівень заробітних плат. А висока заробітна плата є запорукою того, що в структурі споживчих витрат продукти харчування будуть займати 10%, як у розвинутих країнах.

«Раніше економісти писали, що сектор економічних послуг буде драйвером економічного зростання в ХХІ столітті. Людина покращує своє харчування у зв’язку зі зростанням доходів, але є певна межа, бо не можна з’їдати в десятки разів більше. Витрати на промислові товари, наприклад, одяг, теж зростають. Цей тренд триває довше, ніж із харчуванням, тому що людина починає купувати автомобілі, дорогі речі. Але все одно досягається певна межа і частка витрат на промислові товари починає зменшуватись. А витрати на послуги тільки зростають, незалежно від того, скільки людина заробляє. Вона починає більше мандрувати, знаходити види послуг, які раніше не могла собі придбати», – каже експерт.

На його думку, сучасна структура економіки, де драйвером є сектор послуг, можлива тільки якщо у людей є гроші.

«Інакше будуть купувати тільки найнеобхідніші товари – їжу та промислові товари, без яких не можна обійтися. Наприклад, мило, шампунь чи зубну пасту. З точки зору економічного зростання, це досить слабкі драйвери. Ось чому в Україні такі мляві темпи економічного зростання. Ми перебуваємо в замкненому колі», – резюмував експерт.