Олег Махно: Мирна конференція по Україні. Її значення і перспективи

Головною тенденцією у розвитку ситуації в сучасному світі є загострення боротьби між демократією та тоталітаризмом, яка все більше переходить з ідеологічної у військову сферу. Саме результати такої боротьби визначатимуть суть міжнародних відносин, а фактично – майбутнє всього людства у найближчій та подальшій перспективі.

З початку 2022 року найбільш показовим проявом зазначених процесів стала повномасштабна війна Російської Федерації проти України. Неспровокована російська агресія проти незалежної Української держави розділила світ на два непримиримих табори та створила реальну загрозу глобального конфлікту між ними, у тому числі із застосуванням ядерної зброї.

Такі перспективи мають очевидний характер, а їх можливі наслідки є повністю зрозумілими як для демократичних, так і тоталітарних країн. У цілому вони визнають необхідність припинення війни проти України та мирного врегулювання російсько-українських відносин, але на повністю діаметральних принципах, заснованих на власних інтересах.

У першому випадку основними з таких принципів є дотримання норм міжнародного права, закріплених у Статуті ООН, а також збереження свободи, демократії та рівноправ’я у міждержавних стосунках. У другому – створення прецеденту та умов для відновлення сфер впливу у світі та його нового розподілу, а також закріплення переваги «права сили» над «силою права». А для Росії – ще й збереження можливості встановлення контролю над Україною як підґрунтя для відбудови «великої російської держави».

Попри згадані розбіжності, прагнення більшості країн уникнути критичного загострення протистояння у світі відкриває шляхи для досягнення компромісів між ними з українського питання. Першим кроком у розв’язанні даного завдання може стати Мирна конференція по Україні (Глобальний саміт миру) 15–16 червня у Швейцарії.

Звичайно, конференція не стане прологом для швидкого припинення вогню на умовах України. Разом з тим вона сприятиме об’єднанню партнерів нашої держави та інших демократичних країн на основі Української формули миру. Вона добре відома і включає положення щодо: забезпечення радіаційної, ядерної, продовольчої та енергетичної безпеки; припинення бойових дій; відновлення територіальної цілісності України та світового ладу; створення спеціального трибуналу щодо воєнних злочинів Росії та міжнародного механізму відшкодування збитків за рахунок російських активів.

Важливе значення матиме ухвалення учасниками конференції спільної резолюції або декларації щодо підтримки мирних ініціатив України. Ухвалення подібного документу зміцнить міжнародну коаліцію з надання допомоги Україні, посилить позиції демократії у протидії тоталітаризму, а також нівелює спроби Москви виправдати напад на Україну та продовження війни проти неї.

Безперечно, що такі результати Мирної конференції по Україні матимуть негативні наслідки як для самої Росії, так і для інших тоталітарних країн. Якісно новий рівень міжнародної підтримки України значно ускладнить реалізацію агресивних планів Росії стосовно нашої держави, у тому числі досягнення рішучих успіхів у війні. Тим паче, що російсько-українська війна фактично увійшла у позиційну форму з відносно незначними просуваннями військ обох сторін.

При цьому ЗС РФ зазнають невиправданих втрат і мають все більше проблем із їх компенсацією. Сил для проведення масштабного наступу та прориву фронту у Росії вже не має, що було визнано самим Путіним. До того ж, отримання Україною дозволу на застосування західних озброєнь по військових цілях на території Росії все більше переносить війну на російську ж територію.

Водночас консолідація демократичного світу навколо питання підтримки України сприяє зміцненню його позицій у геополітичній конкуренції з Китаєм – другим після США центром сили у світі та найбільш потужною тоталітарною країною. Це напряму суперечить інтересам Китаю у його запеклій боротьбі за світову гегемонію. Крім того, Китай підтримує Росію як свій «інструмент» або «передовий ешелон» у протидії Заходу, а також джерело природних ресурсів та ринок збуту для китайської продукції.

Виходячи з цього Росія і КНР докладають цілеспрямованих зусиль зі зриву мирних пропозицій України та просування замість них власних «мирних» планів. Такі плани також передбачають припинення війни, однак без повернення Україні її окупованих територій, компенсації збитків та засудження Росії. В якості умови згоди Москви на мирне врегулювання російсько-українських відносин висуваються вимоги щодо відмови України від вступу до НАТО та військового співробітництва з Альянсом, а також фактичного роззброєння української армії.

Тому Москва та Пекін створювали системні перешкоди у підготовці та проведенні Мирної конференції по Україні. Для цього проводилась активна політико-дипломатична робота з керівництвом країн – потенційних учасників заходу щодо недоцільності участі у конференції та її безперспективності. Водночас на згадані країни здійснювався економічний тиск, який поєднувався із пропозиціями різних економічних преференцій.

Певним чином Росія та Китай досягли своїх цілей. Зокрема, зі 160 країн, які були запрошені на конференцію, у ній погодились взяти участь лише близько 100. А деякі з учасників знизили рівень представництва у своїх делегаціях.

Однак важливо, що противникам та недругам України так і не вдалося зірвати конференцію. Лідери тих країн-партнерів України, які не змогли прибути на конференцію, підтвердили підтримку нашої держави, у тому числі під час особистих зустрічей з українським керівництвом. Серед них найбільш значущий характер мали переговори президентів США та України Джо Байдена та Володимира Зеленського на полях саміту G7 в Італії 13 червня 2024 року.

Як відомо, лідери двох країн підписали 10-річну безпекову угоду, яка підтверджує підтримку США суверенітету та територіальної цілісності України, а також визначає конкретні кроки Вашингтону в цій сфері. На сьогодні вже підписано 17 таких безпекових угод та готується ще десять. А Мирна конференція по Україні надасть потужного поштовху цьому процесу.

Тобто, за будь-яких умов Мирна конференція у Швейцарії матиме визначальне значення для України як в плані створення підвалин для подальшого проведення переговорів щодо припинення війни, у тому числі за участю Росії та КНР, так і отримання нашою державою гарантій безпеки від її партнерів. Більш того, конференція по Україні, по суті, стане одним із ключових чинників зміцнення позицій демократичного світу у протистоянні з тоталітаризмом.

Автор: Олег Махно, політичний експерт Незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел» (www.bintel.org.ua)

Фото: ukrinform.com – Прапори України та Швейцарії