Фестиваль рибалок-ветеранів на Дніпрі

Для ветеранів однієї з частин ТРО та їхніх родин організували гуманітарну акцію на воді

Тиша – це золото, для тих, хто розуміє! Безхмарний ранок травневої неділі, могучий Дніпро в Гідропарку не реве і не стогне, лагідна хвиля тихенько хлюпається об борт старенького баркасу. Тиша – це найголовніше.

Дитяча рука неквапливо бере баночку з «опаришами», і батько нанизує наживку на гачок. На рибалці разом з татом!..

Декілька днів перед цим тихим ранком тут кипіла неабияка робота! Цей «Фестиваль рибалки», гуманітарну акцію для ветеранів однієї з частин Київської ТРО, яку потім жбурляли і на схід і на північ, придумали та ініціювали активісти з лав цього ж батальйону.

Про це пише журналіст Дмитро Мосієнко, інформує портал Prompolitinform.

 Ті, хто вижили, звичайно. Шкандибаючи на одній нозі з протезом, чіпляючи столи та лавки травмованими руками, хлопці (декому під 60) з травмами кінцівок і хребта розчистили площадки, підготували місце, пічки й дрова для кухарів (з лав своїх же бійців), які в неділю наварили борщу, ухи, плову, кави, насмажили шашлики на сотню дорослих і діточок, і зробили ще купу іншої необхідної роботи… Отаке ноу-хау! Воно того вже вимагало!

Сказати, що це було дуже вчасно зібратись тихим ранком в неділю 4го травня – це нічого не сказати!

Спілкуємось з Віктором, заступником капелана підрозділу.

–        Вікторе гарного дня, ми зустрілись в такому гарному місці на Дніпрі, співають пташки, питання: Чому зібрався цей захід, і чому такі заходи так необхідні для усіх нас?

–        Доброго дня! Пам’ятаю першу ротацію, потім друга ротація, потім деякі втрати, деякі моменти… і ти сидиш в чотирьох стінах, і дуже важко зрозуміти, як боротися далі, різні думки йдуть… Як з цим станом боровся? – Сідав за кермо – І їхав по місту! Якось так себе заспокоював…

Тож на ваше питання відповідаю: Ісус, він як збирав апостолів? Вони були рибалки! І раніше теж рибалили. І сьогодні ми робимо теж саме: зараз хлопці там (показує в бік берега) ловлять рибу на вудочки!  Що це таке? Люди так можуть відпочити!!

Багато хто з ветеранів приїхали на цей «фестиваль рибалки» з сім’ями, тож ми знайомимось з привітною жіночкою Оксаною, дружиною одного із бійців, і просимо сказати, чому на її думку так потрібен цей захід?

–        Я дружина ветерана, Володимира «Іспанця», з перших днів я допомагала цим воїнам, і буду допомагати, і ці заходи нам дуже потрібні, щоб ми об’єднувалися, спілкувалися, жили добрими думками і було більше позитиву, обов’язково ми тут пам’ятаємо тих, хто у нас вже «на небі в строю», але треба і відволікатися, тим більше (бути) на свіжому повітрі – адже рух – це життя! Треба об’єднуватись, і зустрічатись нам частіше, щоб ніхто з хлопців не замикався, Слава Україні, миру всім нам, разом до перемоги!

 До розмови долучається Юлія, представник законодавців Дніпровського району

–        Вважаю, що на сьогодення це дійсно обов’язкові заходи: Ми можемо висловити свою подяку таким чином військовим, які захищали нашу державу, які захищали наш спокій. Нажаль, вони повертаються і залишаються забутими, люди зневажають їх у повсякденному житті, і в маршрутках, і в громадських місцях, а хочеться щоб такі люди, навпаки, відчували жагу до життя, відчували, що вони дійсно зробили правильний вибір, що пішли захищати нашу державу, тому такі заходи потрібно робити більше й більше!

Це чудовий, прекрасний недільний ранок, природа, уха, шашлики, дуже багато локацій для діточок, стрільба із лука і катання на катамаранах, рибалка, – тут дійсно природа надихає до життя!! Тут хочеться спілкуватися, хочеться обмінюватись добрими емоціями, природа – це завжди енергетика і позитив. Долучаємося, давайте робити це разом, щоб хлопці відчували себе дійсно потрібними.

Остання ремарка нагадує про те, що буває, коли хлопці відчувають себе непотрібними, наприклад, за даними Федеральної Комісії Контролю за Виконанням Вироків США, на сьогодні в тюрмах США заходиться понад 70тисяч колишніх військовослужбовців збройних сил країни, які воювали в Афганістані, у Перській Затоці, і навіть є ще й ті, хто воювали у В’єтнамі (мир був підписаний у 1973р).

До розмови долучається Артем. Попри отриману на війні травму, Артем залишається дуже спортивним, тримає форму, його статура показує, що він був і залишається досконалим бійцем. «Фестиваль Рибалки» – це його ініціатива. Підготовка майданчиків для відпочинку, обідів, роботи кухароварів, або таких фітнес-розваг, як стрільба з луків чи лицарські двобої – теж все контролює Артем. Більше того, виявилось, що він запросив і на його заклик охоче відгукнулись командири та бійці з інших частин, чимало людей, чиї серця сумують за тихою мирною рибалкою і людьми, які тебе тільки й зможуть зрозуміти. Тож про весь цей проект Артем пояснює:

–        По-перше, це відпочинок! Чому рибалка? Дивіться, я, наприклад, все життя займався спортом, але знаю і чимало людей, яким після поранення треба відновлюватись, реабілітація, робота з психологом, – все це потрібно, але активно займатися спортом – не всі зможуть! А дехто – може і не хоче! І людина закривається, сидить вдома… Він не може з сусідами навіть побалакати, тому що вони його не розуміють!..

Для цього ми й робимо такі фестивалі! Фестивалі  рибалки!! Що може бути і легше, і простіше, і природніше!?  Людина прийшла – зловила-не зловила, посиділа у колі однодумців, поспілкувалася, – і це вже дуже великий плюс! І справа в тому, що такі заходи потрібно проводити на постійній основі!  Навіть кожні вихідні!

Охоче погоджуюсь: Тим більше, коли сезон!

Артем продовжує: Тим паче! Коли сезон, гарна погода, навколо – природа! Ну це вже само по собі зцілює! І нехай ветерани живуть довго, нехай про них пам’ятає наша держава, нехай про них пам’ятають наші чиновники, тому що завдяки ветеранам наша країна й встояла!

Автор: Дмитро Мосієнко

Фото автора