Півострів, перетворений росією на суцільну військову базу став законною воєнною ціллю ЗСУ
Поки у Криму людей уже відкрито закликають триматися подалі від російських військових об’єктів, у москві почався традиційний жанр – «це не страшно», «це не важливо», «там нікого нема». Коли російські чиновники починають публічно пояснювати, чому по чомусь «не будуть бити», це зазвичай означає лише одне: дуже переживають, що бити будуть саме по них.
Рефат Чубаров прямо говорить те, про що в Криму давно всі знають без офіційних заяв: півострів перетворений росією на суцільну військову базу. Склади, штаби, ППО, аеродроми, флот, пускові майданчики, логістика – окупанти роками стягували туди все, чим воюють проти України. І тепер самі ж зробили Крим однією з найнебезпечніших точок для власної армії.
А паралельно з цим російський депутат Картаполов почав розповідати, що Верховна Рада та Офіс Президента «не є центрами прийняття рішень». Вийшло особливо смішно. Бо фактично російський чиновник офіційно визнав те, про що українці говорять давно: у росії навіть Держдума нічого не вирішує. Натискають кнопки, піднімають руки, читають папірці – імітація парламенту в країні, де всі рішення ухвалює один бункерний телевізор із синдромом імператора.
Особливо комічно звучить теза про «порожній Офіс Президента». Це говорить держава, яка четвертий рік поспіль витрачає мільярди доларів на ракети, щоб бити по житлових будинках, дитячих майданчиках, лікарнях, ТЕЦ, водоканалах і торгових центрах. Але тут раптом у них прокинулася «військова доцільність».
І тут почався ще один акт великого російського театру. Декілька каналів кинулися розганяти історію про те, що Китай нібито просить росію «не бити по Києву». Але якщо читати не заголовки, а реальні заяви – все значно прозаїчніше.
Китай узагалі не згадував Київ. МЗС КНР у відповідь на російські погрози масованими ударами по столиці України традиційно закликало «відповідні сторони» до стриманості. Тобто дипломатичне «ми за все хороше проти всього поганого», без жодної конкретики. А на питання журналістів щодо можливої евакуації дипломатів речниця МЗС Мао Нін фактично уникнула прямої відповіді.
Простіше кажучи – частина телеграмного світу побачила те, що дуже хотіла побачити. Але сама поява таких інформаційних вкидів добре показує інше: навіть союзники москви починають асоціювати росію не з «другою армією світу», а з державою, яка погрожує ударами по столицях і живе в режимі постійного ядерно-ракетного шантажу.
Схоже, у кремлі нервують значно більше, ніж намагаються показати. Бо коли починаються заяви про «не будемо бити», «це не ціль», «там нікого нема» – значить, тема болить. Особливо на фоні дедалі гучніших вибухів у Криму, проблем Чорноморського флоту та постійного полювання на російську військову інфраструктуру.
І найіронічніше в цій історії те, що поки російські чиновники розповідають про «неважливі об’єкти», кримчан уже просять тиждень не підходити до російських військових баз. Бо навіть окупаційна реальність починає розуміти: якщо росія принесла війну в Крим – війна рано чи пізно прийде і до російських військових об’єктів у Криму.
Автор: Іван Арєф’єв
Інфографіка: ChatGPT у співпраці з автором тексту
