Після російського удару по Києво-Печерській лаврі реакція багатьох захисників спадщини Михайла Булгакова виявилася напрочуд стриманою. Значно стриманішою, ніж тоді, коли в Києві точилися дискусії щодо демонтажу пам’ятника письменнику
Російський удар по Києву вночі 15 червня 2026 року знову зачепив територію Києво-Печерської лаври. Святиню, яка пережила монгольські навали, більшовицький терор, світові війни та десятки правителів, чиї імена давно стерлися з пам’яті народів.
І саме на цьому тлі цікаву думку висловив Дмитро Корчинський.
Він звернув увагу на те, що після російського удару по Лаврі реакція багатьох захисників спадщини Михайла Булгакова виявилася напрочуд стриманою. Значно стриманішою, ніж тоді, коли в Києві точилися дискусії щодо демонтажу пам’ятника письменнику.
Корчинський нагадав, що історія Києво-Печерської лаври неодноразово перетиналася з історією російської імперської політики. За його словами, після артилерійського обстрілу Лаври у 1918 році Булгаков фактично опинився на боці сил, які воювали проти української державності.
Також Корчинський зазначив, що руйнування Успенського собору під час Другої світової війни стало однією з найбільших трагедій для української культурної спадщини, а питання відповідальності за цей злочин і досі залишається предметом історичних дискусій.
Проте сьогодні важливе інше.
Росія вкотре демонструє справжню ціну своїх розмов про «захист православ’я», «спільну історію» та «духовні скрєпи». Бо коли ракета або дрон летить у бік української святині, всі ці гасла перетворюються на пил швидше, ніж вибиті вибуховою хвилею шибки.
Особливо показовою виглядає реакція частини так званої «русской культурной інтелігенції». Коли йдеться про пам’ятник письменнику – здіймається галас міжнародного масштабу. Коли ж під удар потрапляє одна з головних православних святинь України – настає дивовижна тиша.
І саме ця тиша говорить значно більше, ніж тисячі заяв.
Адже любов до культури перевіряється не тоді, коли захищають бронзовий пам’ятник. Вона перевіряється тоді, коли захищають живу історію, храми, музеї та людей.
Лавра вистоїть. Як вистояла багато разів до цього.
А ось чергова російська імперська ідея, яка вважає себе вічною, рано чи пізно займе своє місце поруч з усіма попередніми імперіями – у підручниках історії, в розділі про держави, які програли війну часу.
Автор: Іван Арєф’єв
Колаж: Андрій Атлантов
