За інформацією Головного управління розвідки, путін наказав російським військам наростити атаки дронами по автозаправних станціях, вантажному та пасажирському транспорту, цивільних автомобілях, а також активізувати удари по об’єктах цивільної інфраструктури.
Про це пише Іван Ареф’єв спеціально для порталу Промполітінформ.
Мета зрозуміла – максимально руйнувати життя на прикордонних і прифронтових територіях України. Знищувати не військові штаби, а те, чим щодня користуються звичайні люди.
Об’єктами атак армії рф стали заправки, житлові будинки, транспорт, енергетика, поштові термінали та портова інфраструктура. Росія знову намагається зламати Україну страхом. Але терор – це не демонстрація сили. Це демонстрація безсилля.
І тут виникає просте запитання: чому саме зараз?
Бо весна і літо вкотре показали головну проблему кремлівського диктатора: Україну не вдалося зламати.
Поки російська пропаганда малює чергові «перемоги», війна дедалі частіше приходить туди, звідки її відправляли в Україну. Українські сили оборони завдають ударів по військових об’єктах, складах, логістиці, підприємствах російського ВПК, нафтобазах, системах ППО та інших елементах воєнної машини агресора.
І що робить путін у відповідь?
Коли не може ефективно відповісти українським військовим – б’є по цивільних.
По житлових будинках.
По автомобілях.
По автобусах.
По автозаправках.
По енергетиці та ТЕЦ.
По терміналах «Нової пошти».
По портовій та логістичній інфраструктурі Одеси й Одеської області.
По всьому, що забезпечує нормальне життя мільйонів українців.
Це не демонстрація сили. Це демонстрація безсилля, помножена на терор.
Путін чудово розуміє, що кожен знищений елемент російської військової логістики, кожен уражений об’єкт ВПК, кожна нафтобаза та склад – це удар по здатності Росії продовжувати війну.
Але замість того, щоб припинити агресію, кремль вкотре обирає свою звичну тактику: залякати цивільне населення.
Не виходить перемогти Україну на полі бою – треба позбавити українців світла.
Не виходить зламати Сили оборони – треба залишити людей без тепла.
Не можеш зупинити українські удари по військовій машині – бий по портах, пошті, заправках і цивільних автомобілях.
Ось уся «стратегія» так званої другої армії світу.
Але є одна проблема, яку в Кремлі за роки великої війни так і не зрозуміли.
Терором Україну не зламати.
Кожен удар по українському місту лише збільшує наше бажання зробити так, щоб війна поверталася туди, звідки прилітають ракети й дрони.
Україна воює за право жити. Росія воює за право вбивати. І саме в цьому – фундаментальна різниця між нами.
Тому нехай у кремлі добре запам’ятають: за кожною атакою на українську цивільну інфраструктуру має стояти ще більша ціна для російської воєнної машини.
Не для російських бабусь і не для житлових будинків.
А для тих об’єктів, які дозволяють путінській армії вести цю війну.
Українці навчилися тримати удар. А Сили оборони України навчилися добре відповідати ударом на удар. І, схоже, саме останнє сьогодні найбільше турбує мешканців кремля.
Автор: Іван Арєфʼєв
Колаж: Андрій Атлантов
