Перша визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького тривала 9 років з 1648 по 1657 проти Речі Посполитої, результатом якої стало створення козацької держави. Сучасну «триденну» російсько-українську війну історики цілком обґрунтовано називають Четвертою визвольною війною України за Незалежність
«Повномасштабна війна росії проти України» – це лише характеристика масштабу, а не історична назва. Ми цю війну називаємо її по-різному: російсько-українська, велика, повномасштабна, визвольна. У документах пишуть про «збройну агресію Російської Федерації проти України». У щоденних розмовах усе значно коротше: війна. Але, можливо, настав час назвати її так, щоб уже сама назва пояснювала наступним поколінням, за що воювала Україна.
Про це пише Іван Ареф’єв спеціально для порталу Промполітінформ.
Війна за Незалежність України – це не за абстрактні політичні гасла. Не за рейтинги, посади чи сторінки в підручниках історії. Ми воюємо за право України на існування як незалежної суверенної держави.
Незалежність України проголосили – тепер її захищаємо
У 1991 році Україна відновила державну незалежність. Але Москва, схоже, сприйняла це не як остаточне рішення українського народу, а як якусь прикру технічну помилку, яку згодом можна буде виправити газом, агентурою, корупцією, ракетами й танками.
Не вийшло переконати – вирішили залякати. Не вийшло залякати — полізли військом. У 2014 році Росія окупувала Крим і розпочала війну на Донбасі. У 2022-му спробувала знищити українську державність одним великим ударом. Тому повномасштабне вторгнення – не початок окремої війни, а найкривавіший етап тривалої боротьби за незалежність України. Хоча російська пропаганда може щодня вигадувати нові пояснення: НАТО, біолабораторії, бойові комарі, історичні землі, захист російськомовних і чергове «нас змусили».
Але справжня причина значно простіша. Росія не визнає права України бути окремою державою. Для московської імперської свідомості незалежний українець небезпечніший за будь-яку ракету. Бо він власним існуванням доводить: жити без царя, Кремля й московського дозволу можна.
Саме тому вони нищать нашу культуру, переписують історію, викрадають дітей, забороняють українську мову на окупованих територіях і намагаються перетворити українців на населення без пам’яті. Отже, ця війна – не тільки за землю. Вона за те, кому належатиме наше майбутнє.
Назва має значення
Ізраїль назвав свою боротьбу 1948–1949 років Війною за незалежність. Для ізраїльтян ця назва стала не просто історичним терміном. Вона пояснила сенс війни одним реченням: держава народилася і відстояла право на життя.
Україна відновила незалежність раніше, ніж почалося нинішнє вторгнення. Але зараз ми захищаємо її від імперії, яка відмовляється прийняти наш вибір. Тому назва «Війна за Незалежність України» не перебільшує події. Вона повертає їм справжній зміст.
А для історичної точності можна вживати повну назву: Російсько-українська війна за незалежність України, яка розпочалася у 2014 році і на час написання цієї статті дата її завершення, на жаль ще не відома.
Назва пряма і доволі конкретна – війна за Незалежність України. Без розмитого «конфлікту». Без сором’язливого «кризи навколо України». Без формулювань, у яких агресор загадково зникає, наче ворожий танк сам заблукав в українських лісах, а ракета окупантів випадково вирішила оглянути житловий будинок.
Війна має агресора. І це Росія. Незалежність – не документ у рамці. Ми довго думали, що незалежність – це прапор, герб, гімн, кордони та святковий концерт 24 серпня. Сьогодні ми точно знаємо: незалежність має свою криваву ціну і імена тих, хто цю ціну платить.
Вони стоять у пікселі на передовій. Стережуть небо. Вивозять поранених. Гасять будинки після ракетно-дронових ударів. Виготовляють власні дрони. Донатять свої кровні для Сил оборони України. Чекають рідних і продовжують жити під сиренами.
Незалежність – це не те, що одного разу отримали й поставили на полицю. Це те, що доводиться захищати у боротьбі з окупантами.
Як цю війну називатимуть наші діти
Сучасну російсько-українську війну цілком обґрунтовано називають Четвертою визвольною війною України за Незалежність.
Таку термінологію та історичну періодизацію офіційно використовують українські історики, наукові інституції та військові аналітики.
Чому ця війна є Четвертою? В українській історичній науці сучасні події розглядають як пряме продовження попередніх етапів збройної боротьби за власну державність:
* Перша — Національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького (1648–1657 рр.) проти Речі Посполитої, результатом якого стало створення козацької держави — Війська Запорозького (Гетьманщини).
* Друга — Перші визвольні змагання (1917–1921 рр.). Доба Української революції, створення УНР, ЗУНР та збройна боротьба за збереження незалежності проти більшовиків, білогвардійців та інтервентів.
* Третя — Другі визвольні змагання під час та після Другої світової війни (боротьба ОУН-УПА у 1940–1950-х рр.). Національно-визвольний рух, збройна боротьба Української повстанської армії (УПА) та підпілля ОУН проти нацистського та радянського окупаційних режимів.
* Четверта — Сучасна війна проти російської агресії (з 2014 року), що має на меті остаточне збереження суверенітету України та її остаточний вихід із зони впливу російської імперії.
Можливо, остаточну назву визначать історики після перемоги. Вони ще сперечатимуться про дати, етапи, терміни та правильні формулювання. Але українці вже знають її зміст.
Це війна за право не питати в Москви, якою мовою говорити. За право самостійно обирати владу, союзників і напрямок розвитку. За право називати своїх героїв героями, а окупантів – окупантами. За право бути українцями не лише на кухні, а у власній державі.
Тож назву для своєї війни ми вже знайшли. Тепер росіянам залишиться придумати назву власній окупаційній війні. Можу підказати: «Спеціальна воєнная операція з остаточного знищення двоголової імперії».
Автор: Іван Арєфєв
Колаж: Андрій Атлантов
Ілюстративне фото: Tsinapezam / CC0
Читайте також: Українцям приготували «сюрприз» із комуналкою
