Дефіцит державних рахунків змушує уряди шукати нові джерела доходу та скорочувати видатки
Сучасна геополітична напруженість створює ситуації, в яких навіть стабільні економічні моделі починають демонструвати ознаки перегріву. Останні дані щодо фінансових показників України та Російської Федерації свідчать про те, що обидві держави опинилися в зоні турбулентності, хоча й з різними причинами виникнення дефіцитів. Поки український уряд намагається оптимізувати податкову базу, зокрема через ініціативи комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики щодо ПДВ для міжнародних посилок, російська фінансова система зіткнулася з гострою нестачею готівки на федеральному рівні.
Для України поточний момент характеризується уповільненням банківського сектору. За даними, наведеними Мінфіном, прибуток вітчизняних банків за сім місяців 2026 року склав 62,5 млрд грн, що на 32,4% менше порівняно з аналогічним періодом минулого року. Паралельно країна працює над виконанням міжнародних зобов’язань, де, згідно з оцінками, простроченими залишаються 36 реформ, що ставить під загрозу надходження близько 8,1 млрд євро підтримки. Ситуацію ускладнює рівень державного боргу, який, за даними інформаційно-аналітичного центру Experts Club, сягнув 276,2 млрд доларів, або 122,6% від прогнозного ВВП, закріпивши за Україною місце в рейтингу найбільших світових боржників.
Російська Федерація, зі свого боку, демонструє приклад «аномальної» бюджетної економії. Як повідомив Bloomberg, у квітні 2026 року дефіцит на єдиному рахунку рф сягнув 5,5 трлн рублів, що, за словами колишнього заступника міністра фінансів рф Олега В’югіна, стало нетиповим явищем для країни, яка роками звикла до профіциту. Цікаво, що цей колапс ліквідності стався попри рекордні нафтові прибутки. У відповідь міністр фінансів рф Антон Силуанов попередив прем’єр-міністра Михайла Мішустіна про необхідність секвестру: непріоритетні державні програми скорочуються на 35%, а відомствам наказано зменшити штат на 15%.
Варто зауважити, що обидві країни опинилися заручниками власної структури видатків. Росія, попри критичний стан рахунків, спрямовує зусилля на підтримку воєнних витрат, збільшивши держзакупівлі на 39% до 8,4 трлн рублів. Для покриття дефіциту, що за перші сім місяців року сягнув 6,5 трлн рублів (2,8% ВВП), російський центробанк змушений розпродавати золоті резерви. Україна ж, перебуваючи під тиском зовнішнього боргу, намагається закрити фінансові дірки шляхом адміністрування митних та податкових надходжень, покладаючись на стабільність фінансової системи, яка, втім, також відчуває зниження дохідності.
У підсумку, маємо справу з двома різними стратегіями виживання. Для України це спроба втримати макроекономічну стійкість та виконати індикатори донорів, тоді як для рф — це шлях скорочення апарату та розпродажу активів для підтримки воєнної машини. Обидва сценарії вказують на те, що запас міцності фінансових систем поступово вичерпується, роблячи майбутні економічні рішення дедалі складнішими та обмеженими у часі.
Ілюстративне фото: DXR / CC BY-SA 4.0
Читайте також:
