В Україні вартість перенесення номерів занижена в десятки разів

З дня проведення повторного конкурсу ДП «Український державний центр радіочастот» (УДЦР) на закупівлю рішень по реалізації послуги для перенесення номерів (Mobile Number Portability – MNP) та оголошення переможця тендеру пройшло більше місяця. Весь цей час пристрасті навколо результатів торгів і скандали не вщухають: ті учасники, що програли, не скупляться на звинувачення в необ’єктивному вирішенні, тривають розгляди в судах, а 18 березня очікується розгляд скарг компаній в Антимонопольному комітеті України.

Зараз сторони конфлікту ведуть юридичну війну і за допомогою різноманітного PR в ЗМІ намагаються довести свою правоту. Якщо не вдаватися в перипетії суперечок навколо самого процесу торгів і портретів учасників (нібито вони не «святі»), то один з каменів спотикання в цьому питанні – вартість такого проекту для України. На цей рахунок є безліч думок. Одне з них – чим нижчу вартість запропонував учасник, тим його пропозиція об’єктивніша і чесніша. Решта компаній громадськістю та візаві автоматично записуються в корупціонери. Але чи так це?

Hubs розглянув ситуацію з точки зору можливої ​​вартості такого проекту і досвіду ЄС при визначенні цін і демпінгу на держзакупівлі.

Спочатку була ціна

Восени 2015 року, ще перед проведенням першого конкурсу (який не відбувся), були оприлюднені результати досліджень міжнародного досвіду щодо впровадження подібних проектів. Тоді таку роботу провів державний інститут «Діпрозв’язок». Дані дослідження замовник тендеру – УДЦР – відобразив в техніко-економічному обгрунтуванні до тендера. За оцінкою українських фахівців, вартість повного впровадження послуги може досягати $ 5-6 млн. У УДЦР після оприлюднення цієї цифри відзначали, що сподівалися укластися в суму в гривнях, еквівалентну $ 3-4 млн, а в тендерній документації потім замовник офіційно назвав бюджет в 72 млн грн. Про те, хто брав участь в тендері і скільки пропонував – див. нижче «Історія проведення тендерів».

Історія проведення тендеров

Перший MNP-тендер було оголошено 15 вересня 2015 року, в ньому вирішили брати участь чотири компанії:

– ТОВ «Діалінк» – просуває рішення литовської компанії «Медіфон» вартістю 67,9 млн грн.

– Компанія «Т4В» (Польща) – 62,3 млн грн.

– ТОВ «Ес Ай Центр» – просуває рішення словенської компанії Teletech – 25,7 млн ​​грн.

– ТОВ «Технічний центр Інтернет» – 17,7 млн ​​грн.

Однак 5 листопада 2015 року УДЦР оголосив, що тендер не відбувся з тієї причини, що претенденти не надали повні пакети документів. Потім був оголошений повторний конкурс з незначно зміненими умовами.

25 грудня 2015 року на повторному конкурсі були розкриті нові тендерні пропозиції, що надійшли вже від шести компаній:

– Дочірнє підприємство китайської компанії Huawei Ukraine – 26,9 млн грн.

– Дочірнє підприємство зі 100% іноземними інвестиціями «Ericsson Україна» – 107,66 млн грн.

– ТОВ «Діалінк» – 71,77 млн ​​грн.

– ТОВ «Ес Ай центр» – 39,58 млн грн.

– Компанія «Т4В» (Польща) – 82,28 млн грн.

– ДП «Українські спеціальні системи» – 89,27 млн ​​грн.

25 січня 2016 р. переможцем тендеру оголошено компанію «Діалінк». Її конкуренти не погодилися з поразкою і затіяли юридичні розгляди.

Описувати структуру власності та походження учасників торгів не будемо – в ЗМІ вже вичерпно про це повідомлялося.

Сумніви по-європейськи

За умовами тендерної документації постачальник послуг з впровадження рішень для запуску MNP повинен бути в змозі обробляти до 25 тис. запитів на перенесення номера в день і мати можливість адміністрування не менше 50 млн перенесених номерів (при цьому, за оцінками експертів, в Україні близько 60 млн абонентів мобільного зв’язку).

Чи можна, наприклад, з урахуванням технічної специфіки робіт вкластися хоча б в 40 млн грн? Сума викликала сумніви як у експертів ринку, так і у ряду учасників конкурсу.

Для почав відзначимо, що частково витрати по проекту несуть оператори мобільного зв’язку. Їх представники на одній з прес-конференцій відзначили, що вважають результати тендеру коректними, а заявлена ​​переможцем вартість проекту відповідає техзавданню.

А ось на прес-конференції в кінці лютого директор сектора телеінформаційних систем компанії «Т4В» (слід зазначити, що компанія тендер програла) Петро Нашковскі і зовсім повідомив, що був здивований найнижчим ціновою пропозицією, яку зробили компанії «Технічний центр Інтернет» (ТЦИ ), «Ес Ай Центр» і Huawei Ukraine.

За словами пана Нашковскі, всі учасники, пропозиції яких на тендері перевищували 77 млн ​​грн, повідомили про готовність запровадити MNP не раніше 1 червня 2016 р. що, на його думку, є найбільш реальним терміном за таку вартість.

Також топ-менеджер «Т4В» акцентував, що в Польщі при проведенні тендерів існують жорсткі вимоги по запропонованим учасниками цінами контракту. Якщо вона – на 25% нижче початкової (максимальної) ціни контракту, до цього учаснику повинні застосовуватися антидемпінгові заходи: уявлення підвищеного забезпечення виконання контракту або інформація, що підтверджує сумлінність контрагента. Якщо такі гарантії і інформація не надаються, то підприємство взагалі не допускають до конкурсу.

В Євросоюзі даної проблематики приділяється особлива увага: вона регламентована профільними директивами – див. нижче «Досвід Євросоюзу…»

Досвід Євросоюзу: захист від необов’язкових постачальників

Статья 55 Директиви Європейського Союзу 2004/18 регламентує правила поведінки замовника при пропозиції аномально низьких цін на держзакупівлі. Дана норма актуальна для дотримання міжнародних зобов’язань, які взяла Україна в рамках інтеграції в Еврсоюзом. Згідно з цими зобов’язаннями Київ зобов’язаний захистити сумлінних іноземних інвесторів від потенційної непрозорості, несправедливості і порушення правил конкуренції в державних закупівлях з залученням міжнародних компаній.

Регламентований директивою ЄС інститут аномально низької ціни – це додаткова опція, що застосовується після оцінки кваліфікації постачальника і відповідності його пропозиції технічним вимогам об’єкта закупівель. Призначена вона для захисту закупівельної організації: закупник повинен бути переконаний, що пропозиція постачальника обґрунтоване і він буде здатний виконати договір.

Норми «аномально низької ціни» можна застосовувати лише з метою переконання в обґрунтованості та реальності пропозиції постачальника. «Аномально низька ціна», яку постачальник не може обгрунтувати, тобто довести, що за запропоновану ціну зможе належним чином і своєчасно виконувати договір держзакупівель, передбачає обов’язок закупівельної організації відхилити пропозиції постачальника.

Закупівельна організація відповідно до прецеденту рішення суду ЄС в об’єднаних справах Impresa, C-285/99 і 286/99 повинна:
1) оцінити всі пропозиції, надані всіма учасниками, в яких виявлено аномальну низьку ціну;

2) надати учасникам, що запропонував аномально низьку ціну, можливість (за письмовим запитом протягом розумного часу) надати пояснення елементів (частин) пропозиції, що викликали сумніви;

3) дослідити і оцінити надані пояснення;

4) прийняти рішення – відхилити пропозицію учасника, що не обґрунтував аномально низьку ціну, або, якщо учасник обґрунтував ціну, дозволити йому і далі брати участь в процедурі держзакупівель.

А що в світі?

Як повідомив в коментарі Hubs експерт інституту «Діпрозв’язок» Олег Вощенок, який брав участь в розробці ТЕО по MNP, роботу за розрахунками фахівці почали вести ще задовго до старту торгів з урахуванням досвіду країн, де була впроваджена послуга з перенесення номерів. За його словами, всі параметри були неодноразово перевірені.

«Довелося аналізувати багато джерел. Прямих цифр не було. Тому в нашому дослідженні вийшли на показники в $ 5-6 млн. Хоча стартова ціна замовника вийшла набагато нижче. При цьому тендер підтвердив, що найдорожче рішення було у «Ericsson Україна» (материнська компанія української «дочки» має успішний досвід впровадження MNP в країнах з великою кількістю населення. – Ред.). Ювелірно точно вартість складно визначити, оскільки кожна країна має свою структуру побудови мережі. Звичайно, за цим показником до нас ближчі – країни СНД. Ну і важливий розмір мережі, бази даних – це все впливає на вартість. Немає подібних аналогічних рішень. Всі рішення мають певну ступінь унікальності з точки зору розміру бази даних, кількості транзакцій бази даних, кількості номерів, які будуть переноситися».

Тому, як пояснив Вощенок, в першу чергу аналізувався досвід країн СНД: «Використання обладнання на мережах, побудова мереж десь схоже. Аналізувалися і використовувалися дані, яких немає у відкритих джерелах. Аналізувався також результат впровадження послуги в багатьох країнах СНД. Враховувалися багато коментарі зарубіжних фахівців, які ділилися досвідом, яким чином вони прийшли до такого рішення, як воно було впроваджено, зокрема, технічні висновки фахівців».

Оцінюючи найнижчі цінові пропозиції, представлені на тендері, експерт зазначив: «Кожна компанія має свою політику просування послуги, продажу обладнання. З мого досвіду, ті китайські компанії, які продають обладнання, мають тенденцію до зменшення вартості обладнання на якомусь етапі. А згодом виграють на обслуговуванні. Вони мають певну фінансову стійкість і таким чином просувають товар».

З огляду на дефіцит інформації про вартість впровадження MNP в відкритих джерелах, Hubs серед експертів зібрав орієнтовні дані за цим показником в декількох країнах – див. нижче «Порівняння орієнтовної вартості …»

Але навіть ця інформація наводить на філософські роздуми щодо дешевого сиру в мишоловці. Тому Антимонопольному комітету слід звернути увагу на всі викладені чинники – як на вартість впровадження послуги, так і на досвід і дотримання директив ЄС при проведенні держзакупівель.

А MNP і нині там

Поки учасники тендера ведуть боротьбу в АМКУ, в України з’явився ризик відстрочки запуску системи, яка дозволяє зберегти номера абонента при зміні оператора і необхідної для виконання однієї з вимог асоціації з ЄС.

По термінах впровадження MNP Україна вже відстала від світу вже на 15-20 років. В ЄС, США вона вже давно реалізована. У ряді африканських країн MNP є вже багато років. В рамках СНД послугу впровадили – Білорусь, Грузія, Росія, Казахстан, Молдова, Вірменія та Азербайджан…