Монополія на правду

Ми звикли, що монополія в бізнесі це погане явище. Щороку держава виділяє на роботу антимонопольного комітету кругленькі суми. Але чому не існує такого ж комітету, коли йдеться про добрі справи? Наприклад, допомога потребуючим, соціальна підтримка чи законотворчість? Скажете не потрібно? А от і ні. Якщо б існував антимонопольний комітет з питань захоплення і монополізації законопроєктів в окремо взятих галузях, у нього було би маса роботи. Про це пише  Роман Пінчук, повідомляє портал PromPolitInform.

Щодня різними депутатськими групами пропонуються на розгляд Верховної Ради низки законів, кожен з яких має свою суспільну групу підтримки з активістів, волонтерів і громадських організацій. Всі вони буквально день і ніч відстоюють свою ідею, що відображається у законопроєкті. І відповідно, не шкодують ні часу, ні засобів на його популяризацію у суспільстві і відверте нав’язування депутатам, що будуть його розглядати. Все ніби логічно і є притаманним людській природі доводити свою правоту і відстоювати власну думку, але… далеко не завжди. Особливо, коли ми говоримо про фармацевтичні проекти, сфери боротьби з алкоголізмом чи особливо ринком тютюну.

Саме на останньому ми щоразу найчастіше стикаємось з серйозними «кривавими» баталіями між, здавалося б, однодумцями, що несуть корисні соціальні зміни і пропонують практично ідентичні законопроекти, пов’язані із регулюваннями та обмеженнями на тютюнових ринках. Чому ж вони б’ються на сторінках видань і дискутують в соціальних мережах? Адже борються за один і той же результат!

Лише подивіться, вже роками лідерство на пропозицію антитютюнових законопроєктів тримає ГО «Життя» і її активісти (в різні роки в різному складі). Вони гіперактивні — волонтери, пікети, лідери думок і власний пул депутатів. Все працює як годинник: активності, звіти, недешеві кампанії. І так рік за роком.

І ось до Верховної Ради подається законопроєкт, який спрямований на скасування реклами електронних сигарет та засобів для нагрівання тютюну за номером 4212, ініційований депутатом Еллою Рєпіною. Одразу ж відбувається вибух, центром якого є інформаційні майданчики ГО «Життя», адже як так, з’явився аналог їхнього законопроекту від Лади Булах за номером 4358. Скерований на ті ж самі заборони…

Далі для виразності будемо оперувати прямою мовою учасників процесу. Активісти з «Життя» протестують проти появи альтернативного законопроекту: «Від імені ГО “Життя” та ГО “Центр демократії та верховенства права” заявляємо про неприпустимість імітації боротьби із захистом здоров’я молоді від шкоди електронних пристроїв для куріння та закликаємо народних депутатів ухвалити комплексне рішення у протидії курінню, передбачене антитютюновим законопроєктом №4358».

Ключовим повідомленням у цьому зверненні є не протест проти іншого законопроєкту, а заклик ухвалити саме їхній варіант. Цікаво, а чим вони відрізняються? Давайте знову повернемося до цитат.

ГО «Життя»: «Норми проєкту Закону №4358 передбачають комплекс заходів на захист здоров’я молоді від залучення до куріння, включно із забороною реклами, стимулюванням продажів та спонсорства електронних сигарет і рідин, тютюнових виробів для електричного нагрівання та пристроїв для забезпечення їх куріння».

Елла Рєпіна про законопроект №4212: «Ураховуючи відсутність альтернативних шляхів розв’язання проблеми та керуючись виключно пріоритетністю забезпечення збереження здоров’я нації, ми пропонуємо на рівні закону заборонити рекламу електронних сигарет і рідин, що використовуються в них, а їх рекламу слід замінити соціальною антирекламою. Реалізація положень законопроекту сприятиме обмеженню використання населенням України електронних сигарет, особливо молоддю та підлітками, на яких реклама впливає найбільше».

Знайшли різницю? Правда, знайти її складно?. Але поруч із тотожністю світлих ідей починається несамовита боротьба між цими групами людей. І схоже, що такі тенденції не можуть говорити ні про що інше, як про існування прихованих інтересів. А саме якихось додаткових мотивацій, боротьби за якусь нам не відому винагороду чи бонус. Бо коли воюєш за добрі справи, всі хто поруч є твоїми партнерами. Але коли змагаєшся за винагороду – вони стають суперниками. Чи не мова тут про існування підпільного ринку грантів? Так, саме ринку, бо це не питання гонорару, це питання боротьби цілих організацій і компаній людей, і ми лише можемо припустити, про які бонуси йдеться.

В такому випадку все б стало на свої місця. Бо по-перше ми всі бачимо, наскільки швидко цигарки виходять з трендів та моди. Ми перестаємо курити, люди поруч із нами теж масово кидають. Але поруч із тим щоразу більше законопроєктів, покликаних боротись із «млинами» потрапляє до Верховної ради. Здавалося б, в країні війна, є безліч гострих соціальних проблем, але ні, чомусь мізки відразу низки груп розумних людей концентрують свої зусилля на боротьбі з галуззю, яка сама по собі успішно кане у Лету. По-друге, запекла боротьба «за право робити добро», «за право оприлюднювати істину» не може бути органічною. Все це говорить, що тут може йтися лише про імітацію боротьби за здоров’я нації. І якщо це справді так, то така брудна конкуренція за право призведе лише до одного наслідку – дискредитує саму ідею боротьби з палінням. І скоро зможемо «подякувати» як самим борцям за гранти, так і їх надавачам. За рівно протилежний ефект від задуманого. А поки дивимось на собачі бої далі.

Роман Пінчук