Масштабне виведення з ладу НПЗ та скорочення штату на авіазаводах сигналізують про глибинну кризу
Російська промислова база зіткнулася з ефектом накопичувальної деградації, де воєнні дії та технологічна ізоляція створюють синергію руйнувань. Останні звіти вказують на те, що критична інфраструктура РФ більше не здатна підтримувати темпи відновлення, необхідні для стабільного функціонування внутрішнього ринку. Це стосується не лише паливно-енергетичного комплексу, а й високотехнологічних галузей, таких як авіабудування.
Про масштаб проблем у нафтопереробній сфері свідчить заява Президента України Володимира Зеленського: наразі виведено з ладу 55% російських потужностей з переробки нафти. Цей показник враховує як поточні пошкодження від атак, так і тривалі простої після попередніх ударів. Урядова реакція на цю ситуацію була очікуваною: заступник голови уряду РФ Олександр Новак під час наради 17 листопада 2026 року визнав наявність локальних дефіцитів палива, ініціювавши заходи щодо стабілізації ринку через активізацію імпорту нафтопродуктів та використання палива нижчих класів.
Технологічна вразливість та логістичні виклики
Ураження установок первинної переробки на таких об’єктах, як Волгоградський НПЗ та завод «Кіріші», створило для російських інженерів завдання, яке виходить за межі швидкого ремонту. Оскільки відновлення пошкодженого обладнання потребує складних імпортних компонентів, що потрапили під дію міжнародних санкцій, будь-яка спроба латання об’єктів нівелюється повторними атаками. Фактично, російська енергетика перейшла у режим виживання, де влада змушена обирати пріоритетність запуску потужностей, замість планового розвитку.
Тим часом у секторі авіаційного двигунобудування спостерігається ідентична тенденція до стагнації. ПАТ «ОДК-Сатурн», ключовий розробник двигунів для літака «Суперджет-100», подало до регіональної служби зайнятості список із 680 працівників, які підлягають скороченню, про що повідомила глава відомства Юлія Букаєва. Економіст В’ячеслав Ширяєв констатує: такі кроки на підприємстві, яке має відповідати за імпортозаміщення в авіації, свідчать, що серійного випуску двигунів очікувати не варто.
Затримки сертифікації та провал програми заміщення
Ситуація з авіадвигунами PD-8 є класичним прикладом розриву між амбітними планами Кремля та реальними виробничими можливостями. Хоча сертифікат типу було отримано лише влітку 2026 року, початкові плани випуску понад 300 двигунів для оснащення 142 лайнерів були неодноразово переглянуті в бік радикального скорочення. На поточний момент серійні поставки фактично перенесені на 2027 рік, а сама програма ремоторизації літаків SSJ100 виглядає економічно сумнівною через колосальну вартість робіт, що дорівнює ціні нового літака.
Отже, ми бачимо системну кризу, де брак технологій збігається з фізичним виснаженням виробничих потужностей. В умовах, коли держава змушена одночасно імпортувати нафтопродукти для задоволення внутрішніх потреб та скорочувати персонал на стратегічних підприємствах «Ростеху», про масштабне промислове відновлення говорити не доводиться. Російська модель економіки, де головним регулятором дефіциту стає зниження стандартів якості, опинилася у пастці власної залежності від імпортних компонентів та географічної вразливості об’єктів критичної інфраструктури.
Ілюстративне фото: Chris / CC BY-SA 2.0
Читайте також: