Головні перешкоди для українського оборонного комплексу: брак фінансування та кадрів, російські обстріли
Після стрімкого розвитку в умовах війни українська оборонна промисловість зіткнулася з обмеженнями, що заважають нарощувати випуск озброєння. Деякі виробники вже переносять частину бізнесу за кордон у пошуках інвестицій та безпечних виробничих майданчиків.
Удар по Кримському мосту став одним із символів здатності України самостійно завдавати ударів на великі відстані. Однак подальший розвиток вітчизняного оборонного виробництва стикається з серйозними перешкодами: нестачею коштів і кваліфікованих кадрів, російськими обстрілами та роздробленістю ринку. Про це, передає Соцпортал, пише американська газета The Wall Street Journal з посиланням на представників оборонної галузі та військових аналітиків. Повідомляє портал PromPolitInform.
«Оборонна промисловість України, яка відродилася після російського вторгнення, судячи з усього, досягла своєї межі», – зазначає видання.
Однією з головних проблем залишається фінансування. В Україні працюють понад 1300 оборонних підприємств, але кошти розподіляються між великою кількістю виробників. У результаті найефективніші компанії не завжди отримують достатньо ресурсів для масштабування виробництва озброєння.
«Наприклад, Україна не може виробляти свої найсучасніші ракети, зокрема «Нептун», у обсягах, порівнянних із російськими. Крім того, галузь відчуває нестачу фахівців: багато потенційних працівників перебувають у війську або покинули країну», – пише видання.
Російські удари заважають розширювати виробництво
«Постійні обстріли створюють додаткові ризики для підприємств. Компанії змушені розсіяти виробничі потужності, щоб знизити ймовірність їхнього знищення», – розповів журналістам Олег Коростельов, генеральний директор конструкторського бюро «Луч», яке розробило ракету «Нептун».
За його словами, виробничі майданчики доводиться розподіляти по різних місцях заради безпеки. За його словами, проблеми виникають і з пошуком приміщень. Власники нерухомості не завжди готові здавати площі оборонним компаніям, побоюючись, що об’єкти стануть цілями російських атак.
Ще один виклик – роздробленість закупівель. За оцінкою колишнього офіцера ВМС США Ніко Вудса, який консультував український уряд з питань оборонного виробництва, велика кількість невеликих виробників посилює конкуренцію за обмежені кошти. При цьому не всі компанії роблять порівнянний внесок у військові зусилля.
Українські виробники шукають гроші за кордоном
Через труднощі із залученням капіталу та розширенням виробництва всередині країни деякі українські оборонні компанії починають переносити частину діяльності за кордон.
Так, компанія Ark Robotics, яка залучає іноземні інвестиції, перенесла штаб-квартиру до Естонії та налагодила там виробництво безпілотників. Компанія Fire Point розглядає можливість продажу частки в бізнесі, а стартап Swarmer у березні вийшов на біржу в Нью-Йорку і зараз базується в Остіні, штат Техас.
Як зазначає генеральний директор Uforce Олег Рогінський, закордонні ринки відкривають виробникам доступ до капіталу та ширших можливостей для розвитку.
При цьому українська оборонна галузь зберігає важливу перевагу: безліч невеликих компаній швидко розробляють і випробовують нові технології, зокрема безпосередньо в умовах фронту. Однак внутрішній ринок не здатний забезпечити швидке зростання для всіх виробників.
Україна розробляє власну систему протиракетної оборони
Паралельно Україна та європейські партнери працюють над створенням нової системи протиракетної оборони «Фрейя». Антибалістичну коаліцію для реалізації проєкту було створено в липні в Парижі.
Передбачається, що система стане більш доступною та масовою альтернативою американським комплексам «Патріот». Однак, за оцінкою міністра оборони Швеції Пола Йонсона, на розробку європейської протиракетної системи для України може знадобитися до двох років.
«Таким чином, українська оборонна промисловість демонструє здатність створювати сучасне озброєння та швидко впроваджувати нові розробки. Але для подальшого зростання галузі необхідні інвестиції, фахівці, захищені виробничі майданчики та ефективніший розподіл ресурсів», — зазначає газета.