Так зустріла війну Марина Корнієнко

Бадьора самовпевненість, яка витримала випробування вогнем війни, стає знаком доблесті та молодої відваги.

Перед війною росіяни сміялися з картонних автоматів української Тероборони, готовності людей розливати по дворах «коктейлі Молотова», з наших гасел, пісень та вишиванок.

Нині їм не до сміху. Україна, яка весело стрибала на майданах, тримає удар, спалює ворожі танки та кораблі, звільняє території, бере полонених та впевнено йде до перемоги.

Бадьора мужність Нації складається з тисяч людських доль. Легенда футбольних фанатів Родіон Кудряшов командує батальйоном Дніпровської Територіальної Оборони, соліст «Бумбоксу» Хливнюк перервав тур по США, аби взяти до рук автомат, а зірка «Плейбоя» Даша Астаф’єва чистить картоплю на військовій кухні та годує борщем солдатів та біженців.

Таких прикладів мільйони, але з літопису війни цікаво вихоплювати окремі особи та імена, які після закінчення битви увійдуть у горду книгу української Перемоги.

За два місяці до першого вибуху у київському небі голова Національного Конгресу Жінок України Марина Корнієнко, спілкуючись із журналістами, сказала такі слова:

«Після ночі приходить світанок, тому не варто зневірятися. Потрібно просто бути трохи добрішим, любити свою державу, навколишній світ і хоча б «крапелькою» добрих справ допомагати ближньому. Українці це сильна нація, і ми маємо те, чого немає в інших, ми не здаємося. Тому настане час, і все в нашій державі та в кожній родині буде добре. Потрібно вірити і не стояти осторонь проблем інших людей».

Це було сказано у мирний час і з дуже мирного приводу, але у тих, хто знав Марину, не виникло сумнівів у її щирості та готовності боротися та допомагати. Адвокат, журналіст, мама трьох дітей, вона довгі роки дбала про тих, хто виявився беззахисним у стрімкому сучасному світі.

Турботу Марини Корнієнко відчували багатодітні сім’ї, самотні мами, інваліди та організатори дитячих будинків сімейного типу, сім’ї з хворими дітьми та самотні старі люди.

Марина та її друзі допомагали безпорадним громадянам правильно оформити та отримати державну допомогу, привозили їм продукти харчування та потрібних лікарів, надавали фінансову допомогу та робили десятки інших потрібних щоденних справ.

ЗМІ багато разів писали, що не кожна державна установа здатна так налагодити дієву допомогу людям, як волонтерський за статусом Національний Конгрес Жінок України.

Війна, що прийшла в наше життя, надала всьому особливого тривожного присмаку, але не розхитала основ українського буття. Навпаки, Нація згуртувалася і вразила світ відвагою та дисципліною.

Національний Конгрес Жінок України з першої години війни став впевненою частиною великого українського опору. Добровольці Конгресу розвозили гарячу їжу по блокпостах столиці, завдяки їм запасалися необхідним біженці, евакуйовані з районів бойових дій, отримували ліки та продуктові набори безпорадні люди похилого віку.

Розвиваючи ініціативу Президента та військового керівництва, Марина Корнієнко закликала карати мародерів та виявляти тих, хто завищує ціни в магазинах, навчала людей виживати під ворожими бомбардуваннями та налагоджувати побут в умовах великої війни.

Марина Корнієнко стала однією з перших, хто зв’язався з волонтерами та активістами Польщі, щоб разом із ними придбати для ЗСУ бронежилети, каски, приціли та протигази.

Потреба у турботі про мирних людей теж не пішла у довоєнне минуле. Навпаки, різко збільшилася кількість тих, хто залишив або втратив житло, а разом з ним усе необхідне для життя.

Саме тому Марина Корнієнко стала одним із впевнених виконробів української перемоги. Щодня ця красива молода жінка зустрічає та відправляє життєво важливі для тисяч людей вантажі, працюючи і диспетчером, і вантажником, і експедитором, і завскладом.

Продукти та предмети гігієни, відправлені Мариною та тими, хто поряд із нею, допомагають людям, які залишилися без рідного даху над головою, перебувати в ситості та чистоті, відчути турботу Нації, прийти до тями і впевнено жити далі.

Допомога Національного Конгресу Жінок фронту перебуває на особливому обліку. Від героїв передової залежить, чи матимуть сенс усі наші тилові зусилля та надії. Воїнам потрібна впевнена турбота тилу, транспорт, свіжий одяг та гаряча смачна їжа.

Дружня допомога країн Європи повинна не припадати пилом на складах, а розтікатися по  країні, що воює, рятуючи і зігріваючи тих, хто на неї чекає, допомагаючи українцям виживати і перемагати.

За два місяці війни Марині Корнієнко довелося і петляти розбитими трасами Київщини, і побувати під вогнем ворожих «Градів», але вона не сумує, знімаючи їзду під обстрілами на Айфон та посміхаючись на кожному відео.

Як і у всіх провідних волонтерів країни, у Марини Корнієнко безліч вдячних відео звітів про отримання рятівних вантажів, десятки подяк від цивільних та військових адміністрацій, почесних грамот та зворушливих листів від мерів містечок та селищ.

Президент України Володимир Зеленський назвав її ім’я, перераховуючи найефективніших та найкорисніших Батьківщині волонтерів першого місяця війни.

Але Марину Корнієнко ЗМІ недаремно прозвали «добрим ангелом важкого часу». Навіть до війни вона випускала у світ добрі справи не заради нагород і титулів, а сьогодні, коли долі українців туго сплелися заради спільної перемоги, про це дивно навіть казати.

Втім, керівник Національного Конгресу Жінок України Марина Корнієнко не приховує, що їй радісно чути слова вдячності, відчувати свою потрібність Україні, бути невтомною частинкою великого народу, що йде до перемоги