Колектив порталу PromPolitInform вшановує пам’ять загиблих захисників України і висловлює щирі співчуття рідним і близьким тих, хто віддав життя, боронячи нашу країну.
Казково квітне соняшник в сусідки!
Як оксамитом бризкає в віконце!
І туляться до мене, мов би дітки,
Обличчям світлим диво-квітки сонця.
А я дивлюсь на це чарівне диво
І моє серце смертний біль стиска.
Те покривало золоте було звабливим,
Коли із Іловайську наші йшли війська.
Був не зеленим «коридор» – пекельним.
Куль та осколків – більше, ніж комах.
Земля шкварчала, ніби на пательні…
А порятунок – тільки в соняхах!
Поранені бійці втрачали сили.
Чорніла вмить та соняхів краса.
А попіл пелюсток і тіл зносило
І димом чадним вкрило небеса.
…Війну ведуть не завжди по законах –
Ведуть нахабно, підло і безжально.
А благородство тихо спить у схронах,
І честь забута під вогнем кинджальним.
В Афгані, навіть і в роки нацизму,
Ми й уявити не могли картини,
Як ворог демонструє верх цинізму –
Життя дарує і стріляє в спину…
Солдат російський очманів від люті –
З гачка затерплий палець не знімає.
І по своїх, по полонених лупить,
А їх боєць наш тілом прикриває.
Нам Іловайськ із пам’яті не стерти –
Як до життя рвались на ободах!
Вивозили поранених і мертвих…
І мертвим заздрили: оцей не бачать жах.
Той «коридор» вогнем в душі палає!
Тут патріотів поглинуло небуття…
Хто ж уцілів в кривавій бійні, знає,
За що ж боєць там розміняв життя!
Казково квітне соняшник в сусідки!
А в Іловайську прикривав стіною…
Згоріли нанівець там сонця квітки,
Згоріли, добробат накрив собою.
Наш соняшник – це символ України.
Це візитівка наша й оберіг.
А ще – журба, що долом плине,
По тих, хто у війні святій поліг!
Олександр Бондаренко
