Згадаємо: позивний «Медоїд». Вадим Стрілець поліг в бою за Україну

У війні, яку розв’язала росія проти України, українські Захисники і Захисниці демонструють високу майстерність у володінні сучасною зброєю, виявляють високу моральну стійкість, мужність і справжній героїзм, докладають неймовірних зусиль, щоб звільнити нашу землю від російських загарбників. Але кожний відвойований метр території дається нам великою кров’ю. На превеликий жаль, маємо тих, кого втрачаємо назавжди. Портал PromPolitInform розповідає про одного з земляків-Героїв.

Він був таким як і сотні тисяч беззавітно відданих Україні і відважних її захисників. І в той же час він був, мабуть, одним, хто щиро плекав мрію звільнити території південного напрямку і відсвяткувати Перемогу України. Це Вадим Стрілець. З позивним «Медоїд». На превеликий жаль, його мріям не судилося здійснитися. Бо його життя обірвалося третього серпня 2023 року. В жорстокому бою на Запорізькому напрямку.

Стислі біографічні відомості про нього ми дізналися від Галини, сестри Вадима. Вони, як з’ясувалося, народилися в один день, 3 вересня. З різницею лише у п’ять років. У цьому місяці Вадиму мало б виповнитися сорок вісім років. У селі Зайцеве Синельниківського району будуть завжди пам’ятати цього світлоокого, щирого і доброзичливого чоловіка…

Своє покликання стояти на захисті України Вадим розпочав зі строкової служби, охороняв державний Українсько-Польський кордон. Після звільнення з прикордонних військ відразу перейшов на іншу службу – слідчим, а потім й оперативним співробітником в лінійний відділ міліції міста Синельникове.

У подальшому працював в АТЗТ «Агро-Союз», у загоні «Шериф». У липні 2014 року пішов добровольцем на війну, що охопила Донбас. З 2014 по 2019 рік воював у складі 74 ОРБ на Донецькому напрямку. Захищав ДАП.

Наприкінці 2021 року Стрілець записався до ТРО міста Синельникове. Там 24 лютого 2022 року і зустрів війну, яку РФ розв’язала проти України. Воював у складі 108 ОБР ТРО, у 2 роті 203 батальйону. Третій взвод Медоїдів.

Згадує Віктор Головко,  який пліч-о-пліч служив з Вадимом:

Медоїд був грамотним командиром. Він ніколи не відправляв своїх побратимів на позиції, доки сам до кінця не з’ясує ситуацію, все не перевірить. Пам’ятаю, як через тиждень після загибелі Медоїда на одну з позицій зайшли орки. Тоді загинуло 4 наших військових. За керування Медоїда, я впевнений, такого б не сталося.

Він міг знаходити потрібні слова в потрібний момент, відкривати в тобі ті ресурси і сили, про які ти навіть сам не здогадувався. Він бачив в людях їх сильні сторони. Грамотно розставляв людей. В першу чергу, він турбувався про людей. Він вселяв оптимізм

Йому довіряли і йому вірили. За ним йшли і молоді і досить зрілі побратими.

Згадує командир роти Андрій Вельдиманов:

Для нашої роти серпень виявився тяжким. У 2022 році та в серпні 2023 року підрозділ зазнав найбільших втрат. Перший бій, і перше бойове знайомство з Медоїдом було як раз на Донецькому напрямку. Нас перемістили вперше на нуль. Ще ми повністю не встигли замінити підрозділ, який захищав позиції, як нас атакували. Ми з Медоїдом у той час були на центральній позиції. Орки лізли справа, зліва і по центру. Наступ ворога ми відбили, а одну позицію, яка була зліва і трохи попереду, втратили. Було дійсно тяжко. Вперше більшість бійців опинилась в такому положенні. І, мабуть, буде справедливо сказати, що без Медоїда ми б не вистояли.

Медоїд – неймовірно зібраний в критичний ситуаціях. Коли ситуація була критичною, я був впевнений, що все буде добре. Що контроль буде здійснюватись належним чином.

Так вийшло і того разу. До вечора я перебував на позиції разом із Медоїдом. Так як були серйозні обстріли, довелось евакуювати багато людей, які отримали контузії. Було і декілька трьохсотих. Вночі провели евакуацію, і було більш менш спокійно до ранку. Десь о 5 ранку з гаубиці рашисти обстріляли ще одну позицію. Ми понесли втрати. Медоїд відправив людей на допомогу, а я виїхав на евакуацію. Військові, що пішли на посилення, потрапили під танковий обстріл, двоє загинуло. Вижив лише Ахілес. Пішла нова атака, нас побачили з «квадріка», обстріляли мінами. Поки після евакуації ми добігли до окопа, мені вдалося залишитися без ушкоджень, а Медоїда, коли заскакував в укриття, поранило.

Мене вразило те, що Медоїд з трьома уламками в лопатці воював півдня. Він відмовлявся від евакуації, розумів, що нам не можна втрачати позиції. А ще не було наказу на відхід. Зіткнення з ворогом було дуже жорстким. Те, що Медоїд зробив під час цього бою, просто не укладається в голові. Не те, що він не проявляв страху… Він боявся, але це його і мотивувало. Таким було наше перше знайомство.

І ще одне. Я ніколи не забуду того чаю, який приготував Медоїд. Це було на передовій. У нього була газова горілка, величезна кружка. Кажу, Медоїду, що було б добре чаю попити. А тут нас засипали мінами, раза чотири рвонуло. То ж чай був смачним, хоч і з землею. Але той чай був незабутнім.

Таких командирів як Медоїд – одиниці. Наші погляди з ним сходилися. Без нього роту було б тяжко сплотити.

«Зустріти такого як Медоїд – велика рідкість. З такими варто бути поруч і за такими варто йти!», – підсумував Андрій Вельдиманов.

Мрія Вадима Стрільця – Перемога України! Він  хотів звільнити території південного напрямку, вигнати орків з нашої землі та потім відпочити на гарячих джерелах у Стрілковому. А ще збирався придбати невеличкий будиночок на березі річки.

На жаль, свої мрії йому не вдалося здійснити.

У Вадима Стрільця залишилась мама, яка в останнє бачила його на свій день народження – 09.07.23. Тоді йому вдалося вирватися на півгодинки, щоб її привітати. Залишилися дружина і син Вячеслав.

А ще у Медоїда залишилося багато друзів серед цивільних, не лише серед побратимів. Друзі до слова, постійно його підтримували. Як приклад, в 2022 році його товариші зі слідчого відділу придбали і передали авто хлопцям на передову. Хлопці машину пофарбували. Автомобіль до цього часу служить українським бійцям.

Пам’ять про Медоїда залишиться в серцях його побратимів, в серцях рідних і близьких. Він віддав життя в бою за Україну.