Саміт НАТО, який проходив 7-8 липня в Анкарі, завершився обіцянкою €70 млрд на українські військові потреби у 2026 році та щонайменше такої самої суми у 2027-му. Це не €140 млрд цілком нових грошей: більшість уже передбачена в європейських і національних програмах країн-членів альянсу. Про це інформує The Page, повідомляє портал PromPolitInform.
Новим результатом стали дворічна рамка допомоги, визнання Росії довгостроковою загрозою і обіцянка Дональда Трампа надати Україні ліцензію на виробництво Patriot.
Як членів НАТО переконували виділити Україні €70 млрд
Після того як США відмовилися постачати безкоштовно Україні озброєння та боєприпаси і запропонували Європі їх купувати, союзниками була започаткована ініціатива PURL (Prioritized Ukraine Requirements List — Список пріоритетних потреб України).
Як працює механізм PURL:
Україна самостійно формує місячний перелік найнагальніших потреб фронту.
Верховний головнокомандувач Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі (SACEUR) затверджує список та звіряє його з наявними надлишками армії США.
Члени та партнери Альянсу (окрім самих США) вносять гроші до цільового фонду для викупу обладнання за затвердженим списком.
США відвантажують техніку напряму з американських арсеналів, що прискорює логістику. Постачання координує командування NSATU у Вісбадені.
Через PURL фінансується та надходить близько 90% ракет для українських комплексів ППО, оскільки європейські країни мають обмежені можливості для самостійного виробництва цих перехоплювачів у потрібній кількості.
Первинна пропозиція генерального секретаря НАТО Марка Рютте щодо фінансування допомоги Україні в межах PURL була жорсткішою: кожен союзник мав щороку витрачати на військову допомогу Україні не менше 0,25% ВВП. Така формула розподілила б витрати відповідно до розміру економік і змусила б держави, які досі відставали, збільшити внески.
Але таку ідею підтримали лише сім країн, які вже виконували цей норматив або навіть давали більше. Велика Британія, Франція, Італія, Іспанія і Канада виступили проти однакової квоти для всіх, але не проти самої допомоги Україні.
Німеччина запропонувала компроміс: спільний мінімум €70 млрд без національних квот. Італія спершу заперечувала проти зобов’язання на 2027 рік, але зрештою не блокувала декларацію. Зрештою фінальний текст підтримали всі 32 союзники.
Що насправді означають €70 плюс €70 млрд від НАТО
В Анкарській декларації вказано, що на 2026 рік союзники зобов’язуються надати Україні військове обладнання, допомогу і навчання на €70 млрд та підтверджують суверенні зобов’язання зберігати щонайменше еквівалентний рівень у 2027 році.
З чого складається 70 млрд допомоги:
Приблизно €30 млрд на рік становить військова частина вже погодженої позики ЄС Ukraine Support Loan на €90 млрд: €60 млрд із неї призначено для оборонних закупівель у 2026–2027 роках.
Решта близько €40 млрд — двостороння допомога Європи і Канади, закупівлі через PURL, навчання та інші програми. Значна частина вже запланована або постачається, новими можуть стати внески держав, які досі відставали.
США Україну не фінансують: Європа і Канада платять, а Вашингтон продає дефіцитне озброєння через PURL та надає розвіддані. Станом на червень союзники профінансували через PURL закупівлі американського обладнання більш ніж на $6 млрд.
Головна цінність рішення — не нова сума, а політичне зобов’язання підтримки на два роки.
Польща не відмовлялася від допомоги Україні, а намагалася підвищити власну цінність в НАТО
У переддень саміту прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск зробив заяву щодо нового польського внеску, яка в українських заголовках перетворилася на заклик «не обіцяти Україні нову фінансову допомогу». Насправді він звертався до польської делегації та говорив про нові зобов’язання саме Польщі, а не відмовляв членів Альянсу підтримувати Україну.
Повний ключовий фрагмент його заяви звучав так: «Польща буде послідовною щодо необхідності підтримувати Україну у війні з росією. Але я звертаюся до всієї делегації із закликом бути обережними щодо будь-яких подальших заяв про фінансову підтримку з боку Польщі. Не те щоб я не вважав, що Україні не потрібна фінансова підтримка. Я вважаю, що Польща має дуже значну відповідальність щодо всього східного кордону Європейського Союзу, і всі повинні це враховувати. Україна воює, але Польща несе основний тягар захисту нашого кордону в мирний час і також захищає європейський кордон від загроз зі сходу, тому до неї потрібно ставитися особливо».
Варшава фактично «набивала собі ціну»: вимагала врахувати витрати на східний кордон, логістику, прийом українців і вже надану допомогу, перш ніж просити про новий внесок в PURL.
Пізніша заява Туска прибрала можливість трактувати це як розворот від України:
«Польська політика щодо російсько-української війни є стабільною і не залежатиме від політичних емоцій чи політичних ігор між політичними партіями в Польщі… водночас Варшава захищатиме власні економічні інтереси, але продовжить співпрацю у сфері безпеки й оборони від росії».
Отже, йшлося про ціну польського внеску, а не про відмову від допомоги Україні.
Чехія зробила розворот до PURL
Перед самітом уряд прем’єра Чехії Андрея Бабіша відмовлявся виділяти бюджетні гроші на зброю для України. В Анкарі міністр закордонних справ Петр Мацінка оголосив, що Прага вперше зробить внесок до PURL.
Це не додаткові витрати: гроші перенаправлять з уже передбачених проєктів допомоги, а суму ще не названо. За даними ČT24, це перша участь Чехії у PURL і відхід Бабіша від обіцянки «жодної крони» на українське озброєння.
Україна отримала важливу публічну підтримку Туреччини
Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган під час виступу на саміті НАТО пообіцяв, що його країна продовжить як передачу військового майна зі своїх запасів, так і внески в PURL.
«На додаток до військової підтримки України з наших національних запасів ми продовжуватимемо внесок у межах PURL», — заявив президент Туреччини.
Туреччина — не член ЄС, друга за чисельністю армія НАТО, велика оборонна держава і чорноморський сусід України та росії. Її участь показує, що підтримка Києва не обмежується ЄС і східним флангом Альянсу.
Ердоган водночас зберіг роль посередника: «Підтримуючи Україну, ми також використовуємо наші канали комунікації, щоб заохочувати росію до миру». Анкара залишається і постачальником, і переговорним майданчиком.
Саміт, який мав переконати Трампа, що НАТО працює
Трамп прибув до Анкари роздратованим: звинувачував союзників у недостатній підтримці війни проти Ірану, називав Іспанію «жахливим партнером» і знову вимагав контролю над Гренландією.
Організатори намагалися відповісти мовою витрат і контрактів: НАТО оголосило понад $50 млрд нових закупівель.
Контракти мали показати, що європейське переозброєння знімає навантаження зі США й одночасно приносить замовлення американському ВПК. У цю модель вписуються PURL, закупівлі Patriot та європейське обслуговування американських ракет.
Як підкреслюють американські аналітики, Трамп не прагне розвалу НАТО: він хоче очолювати «групу переможців» і приписати собі збільшення витрат союзників.
У закритій частині, за даними Reuters, Трамп сказав союзникам: «Ми хочемо залишатися з вами». Це не скасувало його претензій, але стало потрібною Альянсу відповіддю на побоювання щодо виходу США.
До чого домовились на саміті НАТО-2026
Визначним рішенням саміту стало визнання у фінальній декларації росії довгостроковою загрозою євроатлантичній безпеці та стабільності. Союзники також підтвердили «залізне» зобов’язання за статтею 5 уставу НАТО: напад на одного є нападом на всіх.
Саміт уперше закріпив у декларації, що Україна не лише отримує західну допомогу, а й «робить внесок у трансатлантичну безпеку». Київ домагався політичного визнання своєї ролі як «донора безпеки» (security contributor), хоча формального статусу або нових гарантій членства це формулювання не створює. Зрештою саме це формулювання використано не було, але було зафіксоване політичне визнання нової ролі України.
Європа і Канада вже фінансують переважну більшість безпекової допомоги Україні. США залишаються виробником Patriot, постачальником розвідданих і високотехнологічних систем, але перестають бути головним донором.
Анкара закріпила формулу «сильніша Європа у сильнішому НАТО». Альянс оголосив понад $40 млрд інвестицій у протидію дронам, спільні проєкти далекобійних ракет і новий стандарт 155-мм боєприпасу. Це переозброєння НАТО, а не допомога Україні.
Які конкретні суми і контракти на підтримку України вже оголосили члени НАТО
Найконкретнішу виробничу домовленість підписав в Анкарі глава МЗС України Андрій Сибіга. Разом із міністром оборони Німеччини Борисом Пісторіусом він уклав імплементаційну угоду про спільне виробництво українських далекобійних дронів BARS у межах програми Build with Ukraine. Німеччина профінансує перший етап, а всі виготовлені апарати отримають Сили оборони України.
Окремо президент Володимир Зеленський уклав три нові Drone Deal (Дронові угоди) — з Естонією, Нідерландами та Данією, довівши кількість таких угод до дев’яти. Вони передбачають спільне виробництво, фінансування, локалізацію і передачу технологій.
Норвегія виділяє додаткові 3 млрд крон — близько $307 млн — на українську ППО. Разом із Данією, Німеччиною і Канадою вона замовить ракети Patriot у виробника в США, а для швидших поставок планує викуповувати їх у держав, які мають запаси.
Канада розподілила частину раніше оголошених 2 млрд канадських доларів: 475 млн — на боєприпаси, майже 400 млн — на 35 броньованих машин і 50 млн — на ІТ та інженерне обладнання. Тому так званий «новий пакет на 900 млн» є деталізацією вже обіцяних коштів, уточнює канадський уряд.
Нідерланди, Німеччина, Польща і Швеція підписали лист про наміри створити перший у Європі центр технічного обслуговування різних типів ракет PAC-3. Сам по собі цей проєкт не збільшує кількість перехоплювачів в Україні: його завдання — швидше ремонтувати і повертати в експлуатацію вже наявні ракети. Чи обслуговуватиме центр українські PAC-3, наразі не уточнено.
Інші домовленості — закупівлі Triton і GlobalEye, новий 155-мм боєприпас та проєкт наземних далекобійних ракет — є переозброєнням НАТО і не входять до українських €70 млрд.
Трамп змінив тон щодо України і пообіцяв дозвіл на виготовлення Patriot
За оцінками американських аналітиків, успішні українські удари по російському тилу змінили сприйняття Києва у Вашингтоні. Україна приїхала не лише просити зброю, а демонструвати здатність завдавати росії стратегічних втрат і пропонувати США власні дронові технології.
Підтвердження зміни ставлення було відчутне під час зустрічі Зеленського з Трампом. Президент США, який раніше звинувачував Київ у небажанні укласти мир, цього разу сказав, що Зеленський «виконав надзвичайну роботу» і «був дуже ефективним».
Найвизначнішим успіхом стала заява Трампа на спільній пресконференції з Володимиром Зеленським. Американський президент пообіцяв надати Україні ліцензію на виробництво Patriot і передати необхідні технологічні знання.
«Ми дамо вам ліцензію на виробництво Patriot. Таким чином він (Зеленський) не зможе скаржитися, що ми не даємо йому достатньо. Виробляйте їх самі», — заявив Трамп.
Щоправда, він визнав, що компанії-виробники про це рішення ще не поінформовані. Тобто наразі це політична обіцянка, а не укладена ліцензійна угода чи вже погоджена програма навчання. Проте це колосальний успіх, адже ще кілька років тому про надання дозволу на виробництво ракет Patriot не могло бути й мови.
Трамп також підтвердив готовність США купувати українські дрони, працювати над гарантіями безпеки і допустив майбутній візит до Києва. Водночас він заявив, що зателефонує путіну.
Що саміт приніс Україні
Саміт в Анкарі не дав Україні членства в НАТО або гарантій, рівних статті 5. Зеленського не запросили на головне закрите засідання, але він виступив на промисловому форумі, взяв участь у вечері і провів успішні переговори з Рютте та Трампом.
Отже, головні перестороги західних аналітиків, що Зеленському взагалі не дадуть виступити і «заховають, щоб не дратувати Трампа», не справдилися.
У підсумку Європа і Канада зафіксували дворічний фінансовий мінімум допомоги Україні, з’явилися конкретні внески на ППО, США зберегли технологічну роль і дозволили відкрити виробництво таких потрібних Україні Patriot . Реальну цінність саміту визначить швидкість, з якою обіцянки перетворяться на ракети, контракти та виробничі лінії.
