За чотири роки війни Україна перетворила Чорноморський флот рф на флот втрат і принижень, знищивши та пошкодивши 35 кораблів і катерів та два підводні човни.
Як українські технології змінили правила морської війни та чому мільярдні військові амбіції Кремля йдуть на дно? Про це аналітика Івана Арєфʼєва – спеціально для порталу PromPolitinform.
Колись російський Чорноморський флот вважався одним із головних інструментів військового домінування Москви в регіоні. Його кораблі демонстрували прапор, погрожували сусідам, блокували українські порти та запускали ракети по наших містах. Але повномасштабна війна показала те, чого в Кремлі вперто не хотіли визнавати: навіть великий військовий флот можна змусити відступати, якщо проти нього воюють не парадними традиціями, а технологіями, розвідкою та нестандартними рішеннями.
Станом на 21 жовтня 2026 року, за офіційними даними Генерального штабу Збройних Сил України, загальні бойові втрати російської армії від початку повномасштабного вторгнення становлять близько 1 570 540 військовослужбовців, 12 436 танків та тисячі одиниць іншого озброєння.
Але серед цих цифр є дві категорії, які заслуговують на окрему увагу. На перший погляд, 37 морських одиниць на тлі тисяч знищених танків можуть здатися незначною цифрою. Але у військово-морській справі арифметика працює інакше.
Один знищений ракетний корабель може означати втрату пускових установок, радіолокаційного обладнання, підготовленого екіпажу, бойового потенціалу та років роботи суднобудівної промисловості.
А втрата великого десантного корабля – це не просто мінус одна одиниця у статистиці. Це скорочення можливостей перекидати особовий склад, бронетехніку, боєприпаси та матеріальні засоби морем.
І найголовніше: Україна досягла цих результатів, не маючи традиційного великого надводного флоту, співставного з російським.
Від «Москви» до морських дронів: як руйнувалася російська впевненість
14 квітня 2022 року став одним із переломних моментів у сучасній історії морської війни. Росія втратила ракетний крейсер «Москва» – флагман свого Чорноморського флоту.
Це був не звичайний корабель, а символ російської військово-морської присутності, оснащений протикорабельними ракетами та комплексами протиповітряної оборони.
Українська сторона повідомила про ураження крейсера протикорабельними ракетами «Нептун». Росія спочатку пояснювала катастрофу пожежею та детонацією боєприпасів, але згодом підтвердила загибель корабля.
І тут є важлива деталь. Крейсер, який мав забезпечувати протиповітряне прикриття інших кораблів, сам не зміг захиститися від удару.
Для військових це означало значно більше, ніж втрату дорогого озброєння. Було поставлено під сумнів ефективність корабельної ППО, організацію бойового чергування, оцінку загроз і готовність командування діяти в умовах сучасної війни.
«Москва» мала демонструвати силу Росії. Натомість продемонструвала всьому світові, що російська військова самовпевненість не гарантує бойової стійкості. Після цього Чорноморський флот уже не міг почуватися безкарним біля українського узбережжя.
Морські дрони: коли невелика машина змушує великий корабель тонути
Наступним етапом стала поява українських ударних морських безпілотників. Системи MAGURA V5, розроблені в Україні, перетворилися на один із найяскравіших прикладів асиметричної війни. Їхня головна перевага – не лише швидкість, малопомітність чи здатність атакувати кораблі. Вони дозволили змінити співвідношення вартості засобу нападу та цілі.
За офіційною інформацією ГУР МО України, морські дрони брали участь у низці результативних операцій проти російського флоту. Серед найбільш показових – знищення десантних катерів «Серна» й «Акула», ракетного катера «Івановець», великого десантного корабля «Цезар Куніков» і патрульного корабля «Сергій Котов».
Особливо показовою стала історія «Івановця». 1 лютого 2024 року українські морські безпілотники атакували ракетний катер поблизу тимчасово окупованого Криму. За словами тодішнього начальника ГУР Кирила Буданова, шість прямих влучань призвели до затоплення корабля.
Це не просто результативна атака. Це демонстрація нової моделі морського бою, в якій дорогий бойовий корабель може виявитися вразливим перед групою значно дешевших роботизованих платформ.
Російське командування змушене витрачати ресурси на захист кораблів, портів, пунктів базування, бонові загородження, спостереження та протидиверсійні заходи. Інакше кажучи, навіть коли український дрон не знищує корабель, сама загроза його появи вже змінює поведінку противника. Росія будувала флот для контролю над морем. Україна змусила цей флот думати передусім про власне виживання.
«Цезар Куніков»: десантний корабель, який не дочекався десанту
14 лютого 2024 року біля Алупки морські дрони MAGURA V5 знищили великий десантний корабель «Цезар Куніков» проєкту 775.За повідомленням ГУР, корабель отримав критичні пробої ни лівого борту й почав тонути. Він був розрахований на екіпаж чисельністю до 87 осіб та раніше використовувався Росією у військових операціях проти Грузії, Сирії й України.
Чому ця втрата важлива? Тому що десантний корабель – це складова військової логістики. Він може забезпечувати перевезення техніки, військовослужбовців і вантажів, а також підтримувати морські десантні операції. Після втрати частини десантних сил Росії стало складніше розглядати Чорне море як безпечний простір для масштабного перекидання військ.
Окремо варто згадати психологічний ефект. Корабель, який десятиліттями асоціювався з можливістю висадки російського десанту, сам став ціллю українських безпілотників. І в цьому є певна історична іронія: росіяни готувалися висаджувати десант на українське узбережжя, а зрештою дедалі більше займалися порятунком власних кораблів.
«Сергій Котов»: 65 мільйонів доларів, які не забезпечили захисту
5 березня 2024 року спецпідрозділ ГУР Group 13 у взаємодії з ВМС України атакував патрульний корабель «Сергій Котов» проєкту 22160.
За офіційними даними ГУР, морські дрони уразили корму, правий та лівий борти корабля неподалік Керченської протоки. Вартість корабля розвідка оцінювала приблизно у 65 мільйонів доларів.
Ця операція показала ще одну проблему російського флоту. Військовий корабель може мати сучасні засоби зв’язку, навігації та озброєння, але це не гарантує захищеності від малорозмірних надводних цілей.
Для протидії таким загрозам потрібна комплексна система: своєчасне виявлення, цілевказання, засоби ближньої оборони, підготовлений екіпаж та ефективне управління. Недостатньо просто мати кулемети на борту. Потрібно вчасно виявити загрозу, правильно її класифікувати й уразити до моменту наближення.
Саме тут виявляється різниця між наявністю озброєння та реальною боєздатністю. І якщо корабель вартістю десятки мільйонів доларів не здатний ефективно протидіяти морським безпілотникам, питання виникають не лише до екіпажу. Вони виникають до конструкторів, командування флоту, системи підготовки особового складу та військово-політичного керівництва Росії.
Два підводні човни: удар по прихованій силі російського флоту
Окремої уваги заслуговують втрати російського підводного флоту. За даними Генерального штабу ЗСУ, станом на 21 жовтня 2026 року противник втратив два підводні човни.
Для Росії це особливо болюче питання, адже підводні човни проєкту 636.3 «Варшавянка» використовуються як носії крилатих ракет «Калібр».
Один із найбільш відомих прикладів – підводний човен «Ростов-на-Дону». У вересні 2023 року він зазнав ураження під час атаки на судноремонтний завод у Севастополі. У серпні 2024 року Генеральний штаб ЗСУ повідомив про його остаточне знищення.
Цікаво, що згодом у відкритих джерелах з’явилися супутникові знімки, які, за оцінками OSINT-аналітиків, свідчили про спробу росіян замаскувати втрату субмарини дерев’яним макетом. Цю інформацію також висвітлювали матеріали Інституту ВМС України.
Тут іронія майже готова до друку.
Коли держава роками розповідає про непереможність свого підводного флоту, а потім змушена маскувати втрати дерев’яними конструкціями, це вже не демонстрація військової могутності. Це декорації для власної пропаганди.
Водночас важливо розуміти: підводний човен – надзвичайно складна військова система. Його втрата означає не лише скорочення кількості ракетоносіїв, а й удар по можливостях прихованого маневрування, бойового патрулювання та завдання ракетних ударів. В офіційній статистиці зазначено два підводні човни, однак вона не містить поіменної розшифровки цих втрат. Тому ототожнювати обидві одиниці з конкретними субмаринами без додаткового підтвердження було б некоректно.
2026 рік: навіть Новоросійськ більше не гарантує безпеки
Ще один важливий етап протистояння – перенесення українських ударів на російські військово-морські об’єкти в Новоросійську.
12 серпня 2026 року ГУР повідомило про спільну операцію Сил оборони, внаслідок якої були уражені фрегати «Адмірал Ессен» та «Адмірал Макаров», патрульний корабель «Васілій Биков», а також портова й інша військова інфраструктура.
9 вересня 2026 року ГУР повідомило про повторне ураження фрегата «Адмірал Ессен», на палубній надбудові якого виникла пожежа.
Важливе уточнення: у цих повідомленнях ідеться про ураження кораблів, а не про підтверджене їхнє затоплення.
Проте з оперативного погляду це не менш цікаво. Російський флот, який раніше використовував Севастополь як один із головних центрів базування, був змушений змінювати райони розміщення та систему захисту.
Ще в березні 2024 року представник ГУР Вадим Скібіцький заявляв, що Україна без потужного традиційного флоту змусила російські бойові кораблі залишати Крим.
Тепер удари досягають і тих районів, куди російське командування намагалося відвести кораблі. Це означає, що географічне переміщення не розв’язує головної проблеми – вразливості військово-морської інфраструктури перед українськими засобами ураження.
Кремль може перемістити кораблі з одного порту до іншого. Але перемістити Чорне море подалі від українських технологій йому поки що не вдалося.
Що насправді означають 35 кораблів і катерів та два підводні човни?
Головна помилка під час оцінювання військово-морських втрат – рахувати виключно кількість знищених одиниць. У морській війні важливі не лише кораблі, а й функції, які вони виконують.
Ракетні кораблі забезпечують можливість завдавати ударів на великій відстані. Десантні – транспортування військ і техніки. Патрульні — охорону морських районів та комунікацій. Підводні човни — приховане застосування зброї та створення постійної загрози. І коли противник втрачає ці платформи або змушений обмежувати їх використання, відбуваються одразу декілька процесів.
По-перше, скорочується кількість засобів, які можуть одночасно виконувати бойові завдання.
По-друге, збільшується навантаження на кораблі, що залишилися в строю.
По-третє, противник змушений витрачати додаткові ресурси на оборону пунктів базування, ремонт, маскування та відновлення бойової готовності.
По-четверте, змінюється сама логіка застосування флоту. Замість активного контролю над морським простором командування дедалі більше змушене враховувати ризик втрати дорогих бойових одиниць.
І нарешті, знищення кораблів створює довгострокові проблеми для російської оборонної промисловості.
Танк, попри складність виробництва, можна виготовити значно швидше, ніж сучасний бойовий корабель. А відновлення підводного флоту потребує спеціалізованих верфей, обладнання, підготовлених фахівців та багаторічного виробничого циклу. Тому втрати на морі мають стратегічний характер.
Головний урок: технології перемагають військово-морську пиху
Є ще один момент, який часто залишається поза увагою. Українські успіхи на морі стали можливими не завдяки одному універсальному виду зброї. Це результат поєднання протикорабельних ракет, розвідувальних засобів, далекобійного високоточного озброєння, морських безпілотників та спільної роботи різних складових Сил оборони.
Показово, що ГУР повідомляло не лише про ураження кораблів морськими дронами, а й про нові можливості цих платформ у боротьбі з повітряними цілями. Зокрема, офіційно зафіксовано застосування MAGURA проти російських гелікоптерів наприкінці 2024 року та винищувачів Су-30 у травні 2025 року.
Це свідчить про поступове перетворення морських безпілотних платформ із вузькоспеціалізованих ударних засобів на багатофункціональні бойові системи.
Для військово-морських сил багатьох країн світу український досвід став серйозним приводом переглянути традиційні підходи до захисту кораблів. Адже тепер навіть значна відстань від ворожого узбережжя, потужне озброєння та велика водотоннажність не гарантують безпеки.
Водночас говорити про повне знищення Чорноморського флоту Росії було б перебільшенням. Противник зберігає кораблі, підводні човни, берегові ракетні комплекси та можливість завдавати ударів з морських напрямків. Тому головне завдання України – не захоплюватися вже досягнутими результатами, а продовжувати технологічний розвиток, посилювати розвідку та підтримувати власну перевагу в асиметричних засобах ведення морської війни.
Висновок:
35 кораблів і катерів. Два підводні човни. За кожною цифрою – конкретна бойова операція, робота українських військових, інженерів, розвідників та операторів безпілотних систем.
Але головне навіть не в кількості знищених одиниць. Україна зруйнувала міф про те, що військово-морська перевага визначається виключно кількістю кораблів, їхньою водотоннажністю та розмірами ракетних установок.
Росія десятиліттями вкладала величезні ресурси у флот, проводила військово-морські паради, демонструвала крейсери та фрегати, розповідала про абсолютний контроль над Чорним морем. А потім прийшли українські інженери, військові моряки та оператори морських дронів і на практиці довели: великі кораблі – ще не ознака великого військового розуму.
Водночас ці результати не дають підстав недооцінювати противника. Росія адаптується, розвиває захист пунктів базування, змінює тактику й продовжує використовувати морські носії ракетного озброєння. Тому попереду ще складна боротьба. І все ж головний стратегічний результат уже очевидний: Росія втратила можливість безперешкодно використовувати Чорне море так, як планувала на початку повномасштабного вторгнення.
Колись російські адмірали мріяли про контроль над українським узбережжям. Тепер змушені дедалі уважніше контролювати, чи не наближається до їхніх кораблів черговий український морський дрон.
А для російської пропаганди залишається стара перевірена тактика: якщо корабель потонув – оголосити, що він просто змінив район базування. На морське дно.
І наостанок. Флот вимірюється не кількістю кораблів на параді, а здатністю виконувати бойові завдання під час війни. Саме цей іспит Чорноморський флот росії складає з величезними втратами.
Автор: Іван Арєф’єв
Колаж: Андрій Атлантов
Фото: Флот потоплених кораблів рф
Читайте також: Бюджет війни: вартість знищених та уражених Україною російських кораблів становить близько $4 млрд
