Дивлячись як палають російські залізничні цистерни добавив би декілька слів до вірша «Потяг» видатної української письменниці Олени Пчілки – і коні залізні російські летіли… під Єкатеринбуром, під укіс.
Росія — країна дивовижних можливостей. Тут кораблі іноді несподівано стають підводними човнами, нафтобази перетворюються на факели, а залізничні потяги раптом вирішують, що рейки — це лише рекомендація, а не обов’язковий маршрут.
Цієї ночі черговий транспортний шедевр продемонстрували під Єкатеринбургом.
А потяг — чух, чух, чух… Вогні мерехтіли й горіли. Тільки замість романтики залізничної подорожі — сім палаючих цистерн, чорний дим і пожежники, які явно планували провести ніч інакше.
У ніч на 26 жовтня на перегоні Решети — Седельниково у Свердловській області з рейок зійшов вантажний потяг. За повідомленнями українських медіа, йдеться про 39 вагонів, хоча російське МНС офіційно повідомляло про 20. Сім цистерн охопило полум’я.
Пожежа поширилася на площу близько 1500 квадратних метрів. Рух залізницею довелося зупинити. Причини аварії поки встановлюють.
Коли залізниця вирішила стати крематорієм для логістики
На перший погляд — звичайна техногенна аварія. Але є нюанс. Російська залізниця — це не просто транспорт для пасажирів, які їдуть у гості до тещі. Це одна з головних артерій економіки, промисловості та військової логістики держави-агресора.
Саме залізницею перевозять паливо, метал, промислову сировину, військову техніку та матеріали для оборонних підприємств. І коли на такій артерії виникає масштабна аварія, проблема вже не обмежується кількома понівеченими вагонами.
Потрібно розчищати колії, відновлювати інфраструктуру, перенаправляти вантажопотоки, залучати ремонтні бригади та спеціальну техніку. А це час. А час у воєнній економіці — ресурс, який не менш важливий, ніж гроші чи пальне.
Водночас реальний масштаб логістичних втрат саме від цієї аварії ще належить оцінити.
Сім цистерн — сім причин замислитися
Особливо цікава деталь — вміст цистерн. Російські офіційні повідомлення спочатку не уточнювали, що саме горіло. Медіа повідомляють про нафтопродукти. Місцевим жителям рекомендували зачинити вікна, обмежити перебування надворі, а фахівці взялися перевіряти якість повітря.
Тобто все за класичною російською схемою. Спочатку щось горить. Потім чиновники повідомляють, що ситуація під контролем. Потім населення просять не відчиняти вікна. І лише після цього починають з’ясовувати, що саме горіло та чому.
Мабуть, це і є їхня знаменита система управління кризами: головне — щоб дим не заважав телевізійній картинці.
Випадковість чи симптом системної хвороби?
Поспішати з висновками про диверсію або зовнішній вплив не варто. Підтверджених доказів цього наразі немає. Але є питання значно цікавіше: наскільки стійкою залишається російська транспортна інфраструктура в умовах воєнного навантаження?
Війна вимагає від залізниці постійного перевезення величезних обсягів вантажів. При цьому зростає значення технічного обслуговування, стану колій, справності рухомого складу та дисципліни експлуатації.
Якщо хоча б один із цих елементів починає давати збій, наслідки можуть бути масштабними.
Одна аварія ще не доводить системної деградації. Проте вона демонструє, наскільки вразливою може бути навіть велика транспортна система. Бо залізниця сильна не кількістю кілометрів колій, а здатністю забезпечувати безперервний і безпечний рух.
А потяг — чух, чух, чух…
У всій цій історії є особлива російська іронія. Держава, яка роками розповідає власному населенню про технологічну велич, стратегічну могутність і здатність воювати проти всього НАТО, змушена кидати значні сили на ліквідацію пожежі після сходження вантажного потяга.
І поки телевізійні генерали малюють стрілочки на картах, реальна інфраструктура нагадує, що фізику, технічний стан обладнання та закони експлуатації неможливо перемогти пропагандою. Тут уже не допоможе ані Соловйов, ані черговий виступ про «аналоговнєт».
Колесо або тримається на рейках, або ні. Цистерна або герметична, або горить. А пропаганда, як відомо, пожежі не гасить.
Висновок:
Не варто перетворювати кожну російську аварію на вигадану спецоперацію. Іноді причиною катастрофи можуть бути звичайна технічна несправність, людська помилка або порушення правил експлуатації.
Але є те, що залишається незмінним. Будь-яка масштабна аварія на транспортній інфраструктурі держави, яка веде війну, — це додаткове навантаження на її економіку, логістику та систему управління.
І тут хочеться згадати стару залізничну мелодію. А потяг — чух, чух, чух… Вогні мерехтіли й горіли… Тільки от пасажири російського «експреса величі» дедалі частіше бачать не світло в кінці тунелю, а відблиски власних проблем.
І найцікавіше, що потяг російської імперської політики давно зійшов із правильного шляху. Тепер головне, щоб його уламки не продовжували калічити чужі життя.
А залізничникам РФ хочеться побажати одного: щоб колеса крутилися, цистерни не горіли, а вантажі для війни проти України взагалі ніколи не доходили до пункту призначення.
Чух-чух, товариші. Кінцева станція імперських амбіцій уже десь попереду.
Автор: Іван Арєфʼєв
Колаж: Андрій Атлантов
Фото: Під укіс летіл залізні коні рф
Читайте також: Вперше українські дрони дісталися Уралу. Наші БпЛА пролетіли 1800 км і в глибокому тилу росії атакували Єкатеринбург і Челябінськ
